“Попросили порівняти два тексти привітань: від Зеленського і від Порошенка. Моя відповідь була проста…” – Олесь Доній

3698

“А я от не дивився ніяких телевізійних привітань… І від того не вважаю себе меншим патріотом країни.”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише телеведучий, журналіст, український політик, громадський і культурний діяч Олександр Доній:

“Про новорічні привітання.

А я от не дивився ніяких телевізійних привітань.
І від того не вважаю себе меншим патріотом країни.

Не писав би цей пост, якби щойно не передзвонила журналістка з інформаційної агенції зі Львова. Дівчина попросила порівняти два тексти привітань: від Президента Зеленського і від колишнього Президента Порошенка.

Моя відповідь була проста: я не дивився жодних телевізійних привітань, відзначав Новий рік в родинному колі, у нас самодостатня родина.

Тим не менш був здивований стрічкою новиною, де точаться чергові баталії через якісь всього -навсього привітання.

Не аналізуватиму зміст привітань. бо повторюсь, я їх не дивився.

Тим не менш, що здивувало.

Ті самі люди, що рік тому в альтернативному привітанні від Зеленського побачили “руйнацію підвалин державності”, “знущання над інститутом Президента”, тепер навпаки розпласталися в дифірамбах до альтернативного привітання від Порошенка.

Нічого не маю проти будь-яких “альтернативних” привітань. Більше того, свого часу, в перший рік після президентської перемоги Януковича , я зібрав чоловік 15 митців, і и записали в “Барабані”(кафешка така була) альтернативне привітання, і розкидали по інтернету,щоб хто хотів міг дивитися не Януковича, а наших митців. І ніякого “підточування державності” або “знущання над інститутом Президента” в тго не вбачав. Просто, хто не хотів слухати Януковича-той мав альтернативу від “Останньої Барикади”.
Тож питання не про альтернативу, а про чесність і єдині принципи. Багато в кого ж цих єдиних принципів нема. Вони готові гудити все,що “не їхнє”, і обожнювати все, що “їхнє”. Тож мова не про критерії і принципи, а про”ідолопоклоніння”. А ідолопоклоніння-частина рабської психології.Під яким би “патріотичним” соусом це не подавалося б.

Вчимося ж критичному мисленню(нагадую-це перший пункт з “25 сходинок до суспільного щастя”-модерної української національної ідеї).

Думаю,що на Новий рік для багатьох родин важливішим має ставати тост і привітання не від Президентів(нинішніх, колишніх, майбутніх), а від голови родини, або найстарішого в родині- дідуся чи бабусі.

Ми в родині підняли келихи з соком і привітали один одного. Це і є Новий Рік.

Ще раз з Новим роком Вас, пані та панове!!”

про новорічні привітання.А я от не дивився ніяких телевізійних привітань.І від того не вважаю себе меншим патріотом…

Gepostet von Олександр Доній am Donnerstag, 2. Januar 2020

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.