“Те, що відбувається зараз – це фактично плебісцит: поділ на тих, хто згоден на гулаг, і тих, хто каже…” – Оксана Забужко

“Усвідомлення цінности людського життя з’являється в людстві там і тоді, де з’являється табу на вб*вство…”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише українська письменниця Оксана Забужко: 

“Хуцпа 80-го левела – це говорити про “усвідомлення цінності людського життя”, віддаючи замовникові вб*вства – непокараних уб*вць. Тобто, це вже не брехня в звичайному розумінні – а якась порн*графія духа в особливо жорсткій формі.

Усвідомлення цінности людського життя з’являється в людстві там і тоді, де з’являється табу на вб*вство. Навіть в архаїчному родоплемінному соціумі за вб*вство належиться суд не тільки тому, що родичі жертви жадають помсти, – а насамперед тому, що таким чином суспільство демонструє всім сущим і прийдешнім, що воно “свідоме цінности людського життя”: свідоме того, що “кров людська – не водиця, проливати не годиться” (с) (і кожен цивілізований народ має в своїй мові збережені аналоги цій формулі.)

Вб*вця ж, звільнений без суду, – ознака домінування зовсім інших цінностей, відверте рекрутське запрошення для нових охочих: “Уб*вайте, шлях вільний!” (в нашому випадку – “За х@хлов ничего не будет!”)

(Ба більше – тепер пролита вб*вцями кров ляже своїм тягарем ще й на тих, кого буде звільнено коштом їхнього непокарання: така-от класично-мафіозна “пов’язка кров’ю”. Тому що карма, як відомо, – с*ка, а кров – таки не водиця, і за переступ “основного закону метафізики” обов’язково приходить відплата, рано чи пізно. “Вимінюючи” в тер*риста наловлених бранців на непокараних злочинців, злочин тим самим аж ніяк не анулюють – це фізично неможливо! – а тільки “розмазують” на більшу кількість народу: переводять невинних – у мимовільні співучасники.)

Ну а все разом – це акт колективного, всією країною, ставання навколішки перед державою-тер*ристом, схиляння голови і покірне визнання ГУЛАГівського принципу: “Кто сильный, тот и прав”. Welcome to hell.

Тому те, що відбувається зараз – це фактично плебісцит: поділ на тих, хто згоден на ГУЛАГ, бо сподівається влаштуватись при кухні, – і тих, хто каже: “Ні, покидьки, йдіть туди самі”.

Ось так усе насправді просто.

І середини тут – ні, немає..

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!