“Після вчорашніх новин старий-престарий вірш згадався – з 1989-го, чи що, року…” – пише н своїй сторінці у Facabook українська письменниця Оксана Забужко:
“КОРАБЕЛЬ ДУРНІВ
Наче в Ноїв ковчег, нас упхалось в цей Час непомалу –
Кат і жертва. брехун і підбрехач, і той, кому – так, все одно:
Всі пліч-о-пліч сопуть – і усі норовлять до штурвалу:
Поки все-таки штиль, і покіль ще не йдемо на дно!
Як ми трудно пливем на усі сторони на чотири!..
Розгойдає – ну що ж: помагай – кому Бог, кому чорт…
– Чоловіче за бортом, якої ти нації й віри? –
(Розпитають, а потім розважать – чи варт витягати на борт.)
– А як змило кого, то й таке – заощадимо труни!
(Бо ще й мертвих вози! – он живим нестачає, де жить…)
Ох, тяжкий той вантаж, що уже розпирає нам трюми,
Що уже ватерлінія врівень з водою дрижить!
– Та вже б якось пливли – хіба ж стільки трималися років? –
Ще вібрує двигун, як нетвердо намацаний пульс…
Тільки з палуби все, як навмисно, змивало пророків –
Хто ж нам скаже тепер, як лягти у тумані на курс?..
– А коли хитавиця, на двох таки трудно стояти –
Ще й, гляди, не зіпхнули б – без шуму і без боротьби…
(Ех, прекрасен був час, коли знаєш, У КОГО стріляти,
Коли знаєш, ІЗВІДКИ удару чекати тобі!)
…Але в барі танцюють, наводять на палубі ґлянець,
Але грає оркестр, і змивають червоне вино, –
І вже вкотре повз нас пропливає Летючий Голландець,
І далеко під нами нечутно здригається дно…”
Після вчорашніх новин старий-престарий вірш згадався – з 1989-го, чи що, року:КОРАБЕЛЬ ДУРНІВНаче в Ноїв ковчег, нас…
Gepostet von Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) am Mittwoch, 2. Oktober 2019
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини