В сучасній Україні, як і за часів Василя Стуса, українську мову намагаються витіснити російською і зробити її незатребуваною.
Таку думку висловила письменниця, борчиня за українську мову Лариса Ніцой на особистій сторінці у Facebook, поділившись враженнями від перегляду фільму про легендарного українського поета “Заборонений”, – пише obozrevatel.
“Плакала над нами. Біль. Багато болю в цьому фільмі… А в житті? Найстрашніше, що з нами і далі продовжують це робити. Так, за нами не ганяються “менти”. Але… Нас цькують у черзі в магазинах: “Женщина не задерживайте очередь, вы что, не видите, продавец не понимает этот ваш украинский, что ей, застрелиться, что ли, продавец же не виновата, что в советской школе училась. Достали уже со своей мовой”, – розповіла Ніцой про претензії до україномовних, які їй доводилося чути особисто.
Також письменниця образилася через те, що людей, які говорять державною мовою в Україні, нерідко обзивають і висміюють навіть на телебаченні.
“Посмотрите на этих фриков, идите создайте сначала свой конкурентный продукт, а потом рассказывайте здесь про украинские песни и фильмы”, – цитує вона слова українофобів.
Крім того, її обурило й те, що до людей, які рішуче борються за своє право розмовляти українською мовою, одразу застосовують приставку “скандальний”. Не менш серйозною проблемою вона вважає і безграмотність багатьох громадян України, які незадоволені перейменуванням вулиць у містах, оскільки не знають більшості видатних особистостей нашого народу.
“У наш час інформаційного буму гопота завалює дрімучим невіглаством: “Задолбали своими переименованиями. Горская – это кто? Танюк, Стус – что это? Мы знаем Пушкина, Лермонтова и Высоцкого, а эти кто такие? Что это за идиотское названи Сичеслав?” – обурюється Ніцой через засилля радянської пропаганди в головах багатьох сучасних українців.
Окремо вона наголосила на проблемі утисків української мови в навчальних закладах. Адже багато учнів шкіл та студенти вишів піддаються глузуванням через свою україномовність. Крім того, їхнє право отримувати освіту рідною мовою часто ігнорується, підкреслила Ніцой.
“Наших дітей у школах цькують: “Ты что, нормально разговаривать не можешь, говори по-русски”. Наших детей у вишах дискримінують: “Студент Бойчук, я буду читать лекцию на русском, потому что мне так удобней. Все вопросы в деканат, а не ко мне. Мы еще на сессии посмотрим, как вы будете отвечать”. Нашим дітям немає спокою ніде: “О, смотри, ты что, из села на море приехала? Селючка”, – наводить приклади мовної дискримінації українців письменниця.
Підсумовуючи, Ніцой зазначила, що така ж ситуація спостерігається в столиці України Києві, яку багато хто намагається піднести як “російськомовне” місто. Також тотальна русифікація присутня у ЗМІ й на телебаченні.
“Адже це – неформат для ТБ і для радіо. Тому твій український світ в Україні – неформат. І ти, українець в Україні – неформат. І досі в Україні неформат – Україна”, – з жалем підсумувала Ніцой.
– Синку, ну як ти фотографуєш? Як не стану – виходить негарно. І отак – негарна, і отак.- Ма, як може вийти гарно, якщо…
Gepostet von Larysa Nitsoi am Montag, 9. September 2019
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇
☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!