Ашер Фелліг, відомий як Віджі, народився в 1899 році в українському містечку Золочів. У 1909-му разом з сім’єю він переїжджає в Америку. В автобіографії Віджі так описує свою першу мить в Новому світі: «На Елліс-Айленді, який видався мені найкрасивішим місцем у світі, співробітники імміграційної служби уважно оглянули нас. Особливо наші очі. Один добрий чоловік дав мені банан і апельсин. Я не знав, що з ними робити, я ніколи не бачив банан або апельсин».
Далі – бідність, брудні кімнати в обшарпаних квартирах, школа. У чотирнадцять років молодий Артур починає заробляти на життя в майстерні фотографа.
«Через кілька місяців я отримав свою першу роботу у комерційного фотографа на Гранд-стріт. Тут, в цій студії з заскленим дахом, я думав, що зможу дізнатися більше про фотографії. Фотограф спеціалізувався на зображеннях предметів, які були занадто важкими для комівояжера: люстри, мідні ліжка, піаніно, скляний посуд, м’які дивани, столи».
Після денної роботи в лабораторії, ночами Артур брав в руки фотоапарат і знімав нічне життя, відточуючи професійні навички. У 1935 році Віджі звільнився, ставши незалежним фоторепортером, який співпрацював з манхеттенським відділенням поліції.
Проводячи у своїй машині Chevy Coupe цілі ночі, Віджі слухав поліцейську хвилю, дізнаючись про найцікавіші події раніше за всіх. Зняті ним в цей період фотографії нічних пригод призначалися для таблоїдів і агентств фотоінформації, штатні фотографи яких не встигали дістатися до місця події. Випереджати конкурентів Феллігу вдавалося також за рахунок прояву негативу і друку фотографій в портативній фотолабораторії, організованій ним у багажнику власного автомобіля. В результаті, нічні знімки вдавалося продати газетам, що виходив на ранок після події. Це дуже добре поєднувалося з потребами «жовтої преси», мало гостру потребу в оперативній фотоінформації про «гарячих» новинах.
Нью-Йорк Віджі – темне місто, як і Нью-Йорк Генрі Міллера: «… з потворних будівель Нью-Йорка мчить музика такого чорного відчаю і неспроможності, що від неї пробирає дрож. Тут жоден камінь не клався з любов’ю або шануванням, жодну вулицю не прокладали для танців і веселощів »(« Тропік Козерога »). Нью-Йорк, знятий Віджі, сповнений анархії. У ньому в будь-який момент може статися біда. У ньому немає стабільності і віри в підвалини.
Мабуть, стиль фотографа можна найкраще описати словом «нуар». Віджі «подорожує» за лінію прийнятих в суспільстві норм, туди, де зловісний рок тяжіє над кожним, хто потрапив в об’єктив.
Разом з тим для Віджі місто – це декорація, театральний задник, існуючий для того, щоб показати нам людей, їхні долі, їх пристрасті, їх безславний кінець. У цьому величезна відмінність фотографій Віджі від пануючого в мистецтві 30-50-х узагальнення. Він завжди в гущі подій, завжди свідок, завжди співчуваючий. Він свій серед своїх. «Коли ви почнете відчувати зв’язок між вами і людьми, яких ви фотографуєте, коли ви будете сміятися і плакати разом з ними, ви зрозумієте, що ви на правильному шляху».
Незабаром після початку самостійної кар’єри Віджі став постійним автором таких газет, як New York Herald Tribune, New York Post, New York Journal American, The Sun і інших, що друкували його фотографії пожеж, автокатастроф і вбивств. Перша персональна виставка «Віджі: вбивство – мій бізнес» пройшла в Нью-Йорку в 1941 році.
Після цього пішли замовлення від журналів Life і Vogue. У 1945 році виходить друком перша книга «Оголене місто» (англ. Naked City), назва якої було куплено кінопродюсером Марком Хеллінгером, який зняв через три роки однойменний фільм. Надалі ця ж назва використовувалася для телесеріалу і рок-групи.
Персонаж Віджі – це маленька людина, яка скоїла злочин або потрапив в біду. «Подальша доля злочинців, яких я знімав живими, була лише справою часу. Наступав момент, і я вже знімав їх мертвими, що лежать в калюжі крові. Їх останнє фото я намагався зробити предметом мистецтва».
Найвідоміші його фотографії зроблені для преси між кінцем 30-х і початком 50-х. Він продовжував знімати, і багато кадрів Віджі успішні в пізні роки його кар’єри, але світ змінився. Богема Нижнього Манхеттена і Голлівуд не були його природним середовищем, хоча голлівудські серії дуже красиві. Магічний союз майстра, глядача і предмета зйомки в новому світі 50-х років зазнав істотних змін.
Він називав себе «джентльмен-бродяга»: завжди пом’ятий, недбало одягнений, він не спав ночами, чекаючи моменту, коли можна буде зняти для преси головне фото минулої доби.
«Коли я фотографую палаючу будівлю, я забуваю про будівлю і починаю шукати людей. Жінка, що стоїть біля пожежної машини і плаче, завжди цікавіше самої пожежі».
Джерело: birdinflight
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
