“Кому закон про мову не до вподоби – ніхто ж тут силою не держить: світ широкий, рейсів з України багато” – Оксана Забужко

0
54

Відома письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці у Facebook закликає усіх україномовних українців перестати виправдовуватися за свої україномовність.

Теж не втрималась од сліз…

Дорогі україномовні співвітчизники, по-моєму, ви ще не зрозуміли: вперше від 1927 р. вас ЗАХИЩАЄ ЗАКОН.
Навіть якщо це поки що тільки символічний капітал – це капітал. І колосальний. І нам усім, яко громадянам (незалежно від того, в якій хто мові роджений), іще належить навчитись ним користуватися.

Тому, для початку – перестаньте, нарешті, ВИПРАВДОВУВАТИСЯ за свою україномовність, як це мусили робити наші батьки, діди й прадіди (“та ні-ні, та не подумайте чого такого, я зовсім не націоналіст/фашист/бандєровєц, я й по-російськи можу, гражданін начальник, і Пушкіна люблю, і взагалі ще 4 мови знаю, тільки не бийте!”), – другий день мелькають перед очима написані в цьому дусі “пояснювальні записки” україномовних до “партії вілкулівців”, які вмить заголосили мов ужалені, що їх “раскалывают”(с)), – мовляв, та як же ж, та чом же ж, та що ви таке кажете, шановні, та неправда ж цьому, та зрозумійте ж і нас… І я знов чую ті самі принижені інтонації, з якими в 1979 р. виправдовувався перед нами-другокурсниками за свою “ідейно хибну” дисертацію про Драгоманова зацькований ще в 1972 р. професор Дмитриченко, Царство йому небесне, – і мені так само болюче-ніяково зараз ці “пісьма дружби” читати, як було тоді, 18-літній, його слухати…

Все. Крапка, україномовники, ви нікому не винні. Ви В СВОЄМУ ПРАВІ, і нічого не мусите більше доводити – це ваша хата, і це ваша мова: та сама, за яку ще недавно розстрілювали, а зовсім-зовсім недавно, уже на нашій пам’яті – глузували: та, що від перших графіті Софії Київської документально “прописана” на цій землі як єдина автохтонна (за винятком іще кримськотатарської – в Криму). Один Бог відає, як ми її зберегли (тільки зі слов’янських поруч за цей час ляснули – верхньолужицька з кінцями, білоруська – на грані…), – але ми її таки зберегли, вчора це стало остаточно підтвердженим фактом. Тож давайте в Страсну п’ятницю просто поставим окрему свічку – за душі всіх, за неї загиблих за останні півтора століття: схоже, у Бога на нашу мову був/є якийсь окремий серйозний план…))

А кому це не до вподоби – ну так ніхто ж тут силою не держить: світ широкий, рейсів з України багато, онде в Борисполі, кажуть, новий термінал відкривають – які проблеми, щасливої дороги й гарного лету!

Божі млини мелють повільно, так.
Але певно.”

Теж не втрималась од сліз…Дорогі україномовні співвітчизники, по-моєму, ви ще не зрозуміли: вперше від 1927 р. вас…

Gepostet von Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) am Freitag, 26. April 2019

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти думку авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.