“Розділяє нас не українська, а саме російська мова агресії, ненависті, цькування та дискрімінації” – Антін Мухарський

0
270

Український актор та співак Антін Мухарський на своїй сторінці у Facebook розповів, який важливий закон “Про мову”:

“ПРО МОВНУ ДИСКРИМІНАЦІЮ!
А ви пробували, панове, народившись у російськомовній родині в Києві, Харкові, Одесі чи Дніпрі перейти у школі на українську мову? Відазу: ги-ги-ги, тупой сєлюк, жлоб, дебіл, чмо, казьол, утирок…
В школі таке цькування мало хто витримає, запам’ятавши на все життя, що українська – то небезпека бути підданим обструкції, стати посміховиськом, парією, чумним чи прокаженим, відторгнутим соціумом та колективом.
Ця дитяча травма дуже болісна. Багато хто з мого покоління її так і не подолав. Навіть вроджені українці з питомо українськими прізвищами і генеалогією, що пройшли через антиукраїнський вишкіл радянської школи, несуть на собі цю печатку панічного страху у разі переходу на українську почути на свою адресу ці образливі, закарбовані в підсвідомості слова – жлоб, рагуль, селюк, чмо, казьол та утирок.
Зараз в моді англійське слівце “булінг”, що означає “цькування”. Так от за моїх часів цькування за мову було нещадним. Та й зараз це потворне явище нікуди не зникло…
Далі – інститут і молодіжне середовище, яке, наче і ставиться до цього толерантніше, але все одно… так на рівні КВНщини дає тобі зрозуміти, що українське то таке – щось провінційне, недорікувате, як ото …. (далі слідує ряд прізвищ українських артистів, смішних радикалів-націоналістів, висміювання українських слів та словосполучень на кшталт “гвинтокрил”, “летовище” чи “цап-відбувайло”).
І от ти вже толеруєш бухого товариша з Херсона, що о третій ночі врубає на повну “Любе” чи “Цой жив” із словами “вот ето бляха музика, а нє вакарчуковская хрєнь”!
Або ніяково усміхаєшся, коли подруга з Одеси на весь вагон метро заявляє: “Да я русскоговорящая украінка і любому, кто мнє что-то пізданьот про мову я глаза вицарапаю. Патаму шо я люблю Украіну большє многіх сраних патріотов в вишіванках… Русскій язик – вєлікій язик культури, балєта і Пушкіна на котором я виросла і імєю право говоріть в етой странє!”
І весь вагон толерантно мовчить українською, тому що в підсвідомості спливають слова… ну ви знаєте, з першого абзацу..
Далі – влаштування на роботу. Де тобі однозначно дають зрозуміти, що головна комунікаційна мова – російська. Українською – будь ласка. Але в обідню переврву і не в офісі. “Нє надо нам етой політікі. Ми внє політікі і вообщє етот язиковой вопрос нас раздєляєт. Главноє, чтоби ми панімалі друг друга, правда? Вон прогрєссівний Марат Гєльман вчєра об етом напісал… Ви нє чіталі Марата Гєльмана? Фу-у-у-у, провінціалізм какой…”.
І це так … дрібні побутові речі: скукожені мармизи офіціантів, коли до них звертаєшся українською, вперта російська адміністраторів банків, зверхня російська водіїв маршруток, нахабна російська переселенців з Донбасу (не всіх, але більшої частини) у Львові, іронічна російська поціновувачів поезій Ахматової та Бродського, булгаковців та спадкових сатаністів. Віщунок, поп-артистів, дизайнерів одягу та іншої гламурної наволочі, що показово повбиравшися у вишиванки кілька разів на рік демонстративно ліпить вареники чи святить паски у церкві, красиво посмішаючись у камери робочою стороною перекраяного пластичними хірургами обличчя.
Потім ці світлини розходяться мільйонними накладами серед населення, яке бере приклад із своїх “кумирів”. Ось вона ознака удаваної українськості – вишиванка двічі на рік, пасочка чи кулічік (какая разніца), борщ, русскій язик, варєнікі, сало ну і Марат Гєльман для особєнно продвінутих. А і забил…журнал “ВІВА” і “95-й квартал”.
Завершую: дорогіє русскоязичниє соотєчєствєннікі, обращаюсь к вам как ваш в прошлом дорогой русскоговорящій соотєчєствєннік. Питання мови як раз ОБ”ЄДНУЄ Україну. Я не зустрічав жодного російськомовного воїна, що побував в зоні АТО чи брав участь в ООС, і був проти закону про мову. (Якщо такі є викладіть, будь ласка, ваші аргументи у коментарях). Бо розділяє нас не українська, а саме російська мова агресії, ненависті, цькування та дискрімінації, яку я чув на свою адресу, чи не все життя, коли починав спілкуватися українською.
Тому від цього дня я буду об”єднувати Україну, як можу. Не вірю, що українці не здатні написати декілька слів українською, бо вчора, навіть мій друг з Москви (культурна, освічена людина), написав мені українською, привітавши з прийняттям закону “ПРО МОВУ”.
Тому УВАГА!!! ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!! : ВІД 26-го квітня всі російськомовні дописи на цій сторінці БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЯ, оскільки я персона публічна, і шаную закони України!
Всім ганого дня)))”

ПРО МОВНУ ДИСКРИМІНАЦІЮ!А ви пробували, панове, народившись у російськомовній родині в Києві, Харкові, Одесі чи Дніпрі…

Gepostet von Антін Мухарський am Freitag, 26. April 2019

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти думку авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.