Львівські кав’ярні за бабці Австрії: де в місті з’явилася перша променада

У 1772 роцi владу у мiстi обiйняли австрiяки. А через кiлька рокiв за їхнiм розпорядженням було розiбрано мури Низького замку, засипано рови, розкидано вали, якi бiгли вздовж сучасного проспекту Перемоги, i таким чином у Львовi з’явилася променада, на яку вiдразу вихлюпнули мiщани.

Саме на Гетьманських валах i вигулькнули затишнi павiльйончики та цукернi, в яких торгували рiзними напоями, а мiж ними i кавою. Проте вабила вона попервах лише австрiякiв, якi призвичаїлися до неї вдома. Гетьманськi Вали стали улюбленою променадою львiв’ян. Тут вiдбувалася демонстрацiя найновiшої моди, сюди стiкалися урядники пiсля працi в бюрах. Кажуть, що та порядна публiка була просто таки нажахана з’явою на променадi розкiшної кралi, котра прогулювалася з цигаром в устах. То була перша манiфестацiя на користь емансипацiї жiнок у серпнi 1840 р.

Кав’ярня Атласа © NAC

Саме з цукерень почала кава свiй переможний похiд на завоювання львiвської публiки. Лiтнiй павiльйон цукернi Вольфа став збiрним пунктом золотої молодi, сюди радо приходили великосвiтськi кралi, а натомiсть дерев’янi кав’ярнi облюбували для себе повiї, якi своїм строкатим гардеробом шокували австрiякiв.

Тим часом львівські кав’ярнi, у повному розумiннi цього слова, виникли дещо пiзнiше. Принаймнi в 1829 p., як засвiдчив Iгнацiй Коморовський у книзi “Альбом львiвський”(1862): “Кав’ярня була тiлько одна трохи лiпшого гатунку на Валах. Оберiї (таверни) бруднi. Влiтку порожнi, взимку переповненi. Їжа менш нiж середня, але дуже дешева. Цукерень було п’ять на цiле мiсто, крамниць багато i досить пристойних, але без вiтрин на вулицях. Танець був улюбленою розвагою, танцювалося по домах приватних, на публiчних балях, у танцбудах, на редутах, пiкнiках, у садках i шинках. Грано в карти, як завше i всюди, по домах приватних.

Так виглядав Львiв 1828 року. Хто приїхав з грошима, бавився добре, хто без грошей, то, покрутившись трохи, мiг позичити пiд вiдсотки i зазвичай тратив грошi протягом мiсяця, аби з останнiм срiбним цванцигером у кишенi (для оплати львiвської рогатки) вернутися додому”.

Віденська кав’ярня © NAC

Та єдина львівська кав’ярня називалася “Вiденська”, саме тодi збудував її Карл Гартман. Iншою популярною кав’ярнею була кнайпа Лєваковського, який, щоб привабити австрiякiв, говорив з ними нiмецькою.

У театрi Скарбка, який львiв’яни назвали “Палас Ройял”, планувалося вiдкрити крамницi, готель, ресторацiї, цукернi. Але не враховано було того, що театр мiстився в межах жидiвської дiльницi, i це зруйновало всi плани. Перша кав’ярня, яка тут вiдкрилася, збанкрутувала через десять мiсяцiв. Наступнi спроби створити який-небудь iнший заклад – так само не повелися.

У1845 р. на Високому замку збудовано кав’ярню i штучну печеру, яку стерегли два леви. Цi леви стояли колись бiля старої ратушi. Кав’ярня на Високому замку удостоїлася високого гостя. 21 червня 1855 р. сам цiсар Франц-Йосиф у супроводi архикнязя Людвiка i численного почту завiтав сюди на запрошення мiської влади. Але кави цiсар не пив. Попиваючи чай, вiн замрiяно любувався святковою iлюмiнацiєю та феєрверками на свою честь.

Але тодi у кав’ярнях публiка не тiльки вiдпочивала. У 1848 р. “Газета Львовска” помiстила таке розпорядження головнокомандувача вiйськовими силами у Галичинi генерала Гаммерштайна: – “Дiйшло до мого вiдома, що чимало мешканцiв Львова дозволяють собi в шинках, кав’ярнях та iнших публiчних мiсцях вести зухвалi та обурливi розмови щодо австрiйського уряду з огляду на дiю в мiстi стану облоги…” Таких осiб вiн велiв затримувати.

Навпроти давнього театру була ресторацiя “Пiд стрiльцем”, яку облюбували студенти унiверситету. Перед полуднем часто траплялося, що студенти захоплювалися занадто грою в бiлярд, i тодi рятував їх хтось із колег. Вiн влiтав задиханий з вiсткою, що професор вже читає каталог. I студентiв враз наче вiтром здувало, – усi поспiшали вчасно вiдгукнутися на викликування свого, прiзвища.

Джерело: http://prolviv.com