Юзеф Світковський, який літав над Львовом

Життя та химерні пригоди львівського фотомитця, ясновидця та медіума Юзефа Світковського. 

Фотомитець, теоретик та викладач фотографії, парапсихолог, дослідник і практик йоги, музикант, поліглот, державний службовець Юзеф Світковський (Józef Świtkowski). Насправді, в житті Юзефа Світковського (1976-1942) складно виокремити якийсь один пріоритет, пишуть Варіанти. З того, що залишилось після нього, можна зрозуміти, що це була різнобічно обдарована та напрочуд працездатна людина. Людина, яка також вміла відповідати за свої вчинки. Однак вдавалося це йому нелегко, за рахунок високої самодисципліни та внутрішньої духовної організації, зокрема, й глибокої віри в те, що потенціал людини значно більший, ніж той, що проявляється в житті пересічної людини. Він часто був незадоволений буденним життям і подекуди сильно в ньому розчаровувався. Разом з тим він вірив в духовне переродження людини.

Реальний непростий життєвий досвід накладався на його надзвичайну чутливість і разом все це підштовхнуло Світковського до пошуку додаткових стимулів, зокрема, до випробування на власному досвіді різних практик окультизму, а також до спроби наукового обґрунтування надзвичайних здібностей людини, тобто до заняття парапсихологією. Світковський у своїх пошуках не був оригінальним. У період між двома великими війнами інтелектуальні еліти європейських країн, зокрема, й Польщі, масово захоплювались окультизмом, езотеризмом та теософією. В моді були спіритичні сеанси, а також філософія та духовні практики Сходу.

Відгуки цих духовних пошуків можна знайти у творчості польської письменниці, львів’янки Габріелі Запольської. Антропософією та містицизмом також захоплювалась львівська скульпторка Люна Амалія Дрекслер. Втім, саме львівський держслужбовець, фотограф-аматор Світковський став найбільш відомим польським парапсихологом своєї епохи, а його роботи про окультизм, магію і йогу не втратили значення та активно досліджуються вченими сьогодні.

Юзеф Світковський (фото: polona.pl)

Юзеф Августин Світковський народився 15 травня 1876 року в Тернополі в в сім’ї не бідній, але й не заможній. Його батько, Владислав, походив зі шляхти, працював інженером і відійшов у інший світ в 1893 році, коли Юзефу виповнилось 17 років. Разом з мамою Мелані, яка займалась господарством, юнак тоді ж перебрався до Львова. В 1885 році, тобто у віці 19 років, Світковський завершив навчання в гімназії і відразу ж посів посаду учня бухгалтера в воєводському уряді. Через рік він вже працював асистентом бухгалтера. Двічі Світковський, паралельно з державною службою, намагався здобути вищу освіту. Спочатку він вступив на бухгалтерський облік, а згодом й на відділення юридичних та політичних наук Львівського університету, але так і не отримав диплому про їхнє завершення.

У 1900 році Світковський одружився з Антоніною Кубік. Деталі сімейного життя Світковського маловідомі і він особисто про них практично не вказував. У автобіографії та інших офіційних документах лаконічно лише зазначав, що одружений і має дітей. Відомо, що його перший шлюб тривав 10 років. Після його завершення, через чотири роки, тобто в 1914 році, він одружився вдруге з Юзефою Марією Урбан. У Світковського було чотири доньки, але про їхню долю мало що відомо, втім, як і про причини розлучення з першою дружиною. Дехто припускає, що її не стало в 1910 році, інші зазначають, що життя двох з чотирьох доньок Світковського також трагічно обірвалося. І саме ці події, якщо вони справді були, наклали відбиток на подальше життя Юзефа Світковського, зокрема, й визначили його зацікавлення парапсихологією.

Генрик Міколяш (фото: photo-lviv.in.ua)

Світковський пропрацював державним чиновником тридцять років. Наприкінці 1925 року він вийшов на пенсію. Йому тоді було 49 років.За три роки до того, в 1923 році, воєводський уряд вирішив перевести його на державну службу в Тернопіль. Уникнути цього йому допоміг професор університету, завідувач кафедри класичної археології Едмунд Буланда. Він запропонував тоді вже відомому фотографу Світковському, паралельно з роботою в уряді, викладати курс з фотографічної майстерності для студентів університету. Так Світковський, попри відсутність вищої освіти, став першим викладачем курсу фотографії в цьому відомому вищому навчальному закладі.

На той час фотографування, як інструмент, впроваджувалося в дослідження багатьох наукових дисциплін. Зацікавлення технікою фотографії було напрочуд великим поміж вчених і студентів різних професій: археологів, географів, геологів тощо. Раніше за університет, в 1921 році, в Львові курс фотографічної майстерності вже запровадили в Політехніці. Його вів колега Світковського, відомий фотограф Генрик Міколяш, син власника відомої аптеки на Коперніка, а згодом – учень Світковського, інженер-хімік Вітольд Ромер. Ромер після Другої світової війни став професором кафедри фототехніки Вроцлавської політехніки. Батько Ромера, професор географії Еугеніуш Ромер, був власником львівського видавництва “Атлас”, яке друкувало на державне замовлення карти Польщі, а також листівки з краєвидами Польщі. Такі листівки тоді користувалися надзвичайною популярністю, а жанр краєвидів у польській фотографії міжвоєнного періоду вважається одним із основних її досягнень та свідченням самобутності її розвитку.

Вітольд Ромер з сім’єю (фото: radiowroclaw.pl)

На курс до Світковського записувалися студенти різних факультетів. У спогадах своїх учнів він постає майстерним викладачем та експериментатором. Спочатку він викладав фотографію дванадцять годин на тиждень. Пізніше кількість годин йому скоротили до чотирьох. Для занять фотографією у львівському університеті також створили фотолабораторія. Її обладнання та забезпечення необхідними реактивами були постійною турботою Світковського.

Щодо музичних та художніх здібностей Світковського, то про них залишилась лише згадка львівської фотографині Яніни Мєжецької: “Світковський грав на скрипці та фортепіано, складав романтичні пісні, полонези та інші композиції. Крім того, він писав акварелі лівою рукою і йому не бракувало гумору”. Варіантам вдалося відшукати згадку про те, що Світковський знав вісім іноземних мов, зокрема, й мови народів, які мешкають в Індії. Цьому сприяло його зацікавлення індійською філософією. Дослідник Бартломей Фрушчик припускає, що в 1910-1921 роках Світковський здійснив подорож в Індію, де вивчав східні філософії та мови, щоб потім зробити переклади деяких індійських філософських книг польською. Натомість інші дослідники вважають, що Світковський перекладав індійські трактати з німецької, а не санскриту.

будинок, де мешкав Світковський/Варіанти

Юзеф Світковський жив в будинку на вулиці Святого Марка, 5 (вулиця Кобилянської) у Львові. За цією ж адресою з 1924 року знаходилась редакція журналу “Фотографічний місячник”, редактором якого він був. Вікна тильного боку будинку, який зберігся до нашого часу, виходять на дитячий майданчик між будинками вулиць Святого Марка, Длугоша (Кирила і Мефодія) і Якуба Стшемє (Стрепи) (Менделєєва). Цей майданчик відомий як місце, де в 70-х роках минулого століття збиралися львівські гіпі. Сюди ж виходять вікна вілли під номером 25 на вулиці Длугоша, що належала сім’ї Ромерів.

Неподалік від будинку Світковського, в ботанічному саду університету, який межує з вулицею Длугоша, професор Вайгль разом з доктором Мосінгом незворушно стріляв з лука між експериментами над тифозними вошами.

Світковський – парапсихолог

Бартломей Фрушчик на підставі аналізу праць Світковського переконливо доводить, що останній з дитинства був наділений незвичними здібностями.В одній зі своїх статей Світковський згадував про здібності медіума: “Ще в дитинстві, коли я жив у місті Т., побачив під банком перехожого, про якого одразу ж знав, що це саме він здійснив крадіжку, про яку говорило все місто. Через два роки грабіжника затримали і з’ясувалось, що це був перехожий, якого я бачив. Пізніше, коли я вчився в гімназії, в одного з учнів викрали значну суму грошей. Я одразу здогадався, хто це зробив, хоча не бачив того. Але мені не вистачило сміливості звинуватити його перед професором; все розкрилося через декілька тижнів”.

У студентські роки Світковський користався своїми незвичними здібностями, розважаючи колег: “Коли я був студентом, на відстані “змушував” пані, яка одиноко сиділа на лавці в парку, до того, щоб вона порушила ногами або відкрила парасольку. Весело було спостерігати, як ця випадкова “жертва” пробувала собі пояснити невмотивовані рухи: дивилась під ноги, ніби хотіла витерти невідому комаху, або дивилась на небо, ніби боялась, що зараз почнеться дощ, і тому відкрила парасольку”.

Світковський також мав здібності до телестезії – ясновидіння. Він розповідав: “Ввечері лежу в ліжку і читаю книжку перед сном (це на вулиці Святого Марка, в центрі Львова – ред.). Раптом я знаходжусь над павільйоном платформи львівського залізничного вокзалу, і дивлячись згори вниз бачу паровоз, який тягне порожні вагони через платформу. Я чую сигнали для розвороту і бачу як залізничники розмахують ліхтариками. Свистки та сигнали стають нестерпними; раптом я чую скрегіт заліза, бачу клуби білої пари, я чую її шипіння і тріск стіни, що падає. Все зникає, і у мене знову книга перед собою. Наступного дня я дізнався з газет, що вночі маневровий паровоз в’їхав у стіну зали залізничної станції та добряче її зруйнував”.

Світковський був активнім учасником спіритичних сеансів у Львові: “У Стася З. спостерігав за апортом золотого дроту із закритої шухлядки письмового столу прямо в долонь моєї руки, котра спиралась на плече медіума. Коли дріт (рухомий і гарячий) вислизнув з моєї долоні і впав на землю, медіум не дозволив мені його підняти, він “віддав” його мені через тіло, бо дріт вийшов з його плеча, на якому я безперервно тримав свою руку… Медіум на прохання моєї дружини продемонстрував повільний перехід повернення матерії до первісної форми. Дружина поклала свою руку на його, долонею догори і одразу ж на її долонь впала яскрава іскра, а інші іскри, які прилетіли мовби з повітря, долучались до тієї першої почергово, утворюючи краплю сильного і дуже гарячого світла”.

Юзеф Світковський

Він також брав участь у спіритичних сеансах подумки: “Збираюсь взяти участь (в подумах) в сеансі у Вільно. Ніколи там не був, не знаю жодного з учасників, лише знаю, в якій годині почнеться сеанс. Бачу чотирьох осіб і “знаю”, що навпроти мене сидить медіум. Намагаюсь телепатично переконати медіума, щоб він всім подав руку. Через декілька днів отримую лист, що того дня на сеансі були чотири особи і що медіум протягнув руку до кожного з присутніх. На іншому сеансі там же повторив телепатичну спробу подання медіумом руки всім присутнім; бачу, що один з учасників навпроти медіуму заснув і пробую його (телепатично) розбудити. Лист підтвердив факт подачі руки присутнім і факт того, що одна з учасниць спала, а потім проснулась. Отож спроби мого втручання на тих сеансах були вдалими, але це свідчить лише про те, що я знав, що я бачив”.

У своїх працях Світковський описав рідкісні явище трансфігурації (перетворення медіума на інший тип людини), яке спостерігав особисто: “Я двічі зауважив у медіума Стаса З. трасфігурацію його обличчя на якийсь тип сільського матолка з абсолютно іншою структурою черепа та нижньої щелепи; і що дивно, ознаки цих змін з’явились за декілька годин перед початком сеансу, коли медіум був абсолютно свідомим, при денному світлі, яке полегшило мені спостереження за ним”.

Світковський співпрацював з відомими окультистами: художником Юзефом Хоботом (Józef Chobot), який в трансі створював картини, що виставлялись у всьому світі, а також був редактором журналу “Odrodzenia”; журналістом Яном Хадина (Janem Hadyną), філософом і легіонером Казимиром Ходкевичем (Kazimierz Chodkiewicz), художником Тадеушем Валковським (Tadeusz Walkowski). Його багато разів обирали головою львівського Парапсихологічного товариства ім. Юліана Охровича. Пік діяльності товариства припав на 1935-1936 роки.

Саме в цей період з ініціативи товариства, ймовірно, адвокат і медіум Станіслав Заґурський (Stanisław Zagórski), він ж Стас З., проводив спіритичні сеанси у Львові. Світковський і Ходкевич читали також лекції для громадськості з парапсихології. З львівським Парапсихологічним товариством тісно співпрацював відомий польський художник-примітивіст Теофіл Оцепка (Teofil Ociepka). Коло зацікавлень Світковського було широким. Ядвіга Мєжецька писала, що він “працював над сомнамбулізмом, месмеризмом, медіумізмом, телепатією, гіпнозом, спіритизмом, таємними знаннями, магією, філософією, східною філософією і окультизмом”.

Результатом цих зацікавлень стали численні публікації. Дослідження з парапсихології Світковський публікував в журналах: “Odrodzeniu”, “Wiedzy Duchowej”, “Lotosie” i “Zagadnieniach Metapsychicznych”. Його статті з’явилися також в німецькому журналі “Zeitschrifit für Parapsychologie”. Він написав книги: “Klejnot mądrości wschodu” (1924), “Człowiek niewidzialny” (1926), “Magnetyzm żywotny (mesmeryzm) i jego właściwości lecznicze” (1936), “Kwiaty lotosu kundalini a gruczoły dokrewne: studium krytyczne” (1937), “Okultyzm i magia w świetle parapsychologii” (1939).

Книга “Окультизм і магія в світлі парапсихології” була особливо популярною в Польщі. За своєю суттю і змістом – це енциклопедія з питань, що пов’язані з містичними уявленнями. Перша частина її присвячена темам парапсихології, психіатрії, анатомії і психології. Друга частина – духам, їхньому викликанню: будинки, які відвідують духи, ектоплазма, матеріалізація. Третя частина – інформація з історії окультизму та магії, де наводиться багато прикладів, даються визначення основних термінів. Лех Емфазі Стефанський, один з провідних сучасних польських езотериків, назвав Світковського “найвидатнішим парапсихологом” Польщі. За його ініціативи роботу Світковського “Окультизм і магія в світлі парапсихології” перевидали у Польщі на початку 90-х років минулого століття. У вступі він підкреслив, що інформація, що міститься в цій роботі, не втратила своєї актуальності і потребує лише незначних доповнень.

Особливе місце в дослідженнях Світковського займає філософія Сходу та її впливи на західну філософію. Він був автором декількох праць про йогу. Не втратила актуальності і його праця “Сучасна раджа-йога”. Вплив східної езотерики також відчувається у багатьох темах, яких Світковський торкався в праці “Окультизм і магія в світлі парапсихології”. Наприклад, це тема сексуальної магії, зокрема, з’ява суккубів та інкубів (або нічних демонів). Світковський спробував надати наукове пояснення цьому явищу. Дослідниці Кароліна Гесс і Малгожата Дульська (Karolina Maria Hess і Małgorzata Alicja Dulska) вважають, що Світковський у своїх спробах сміливо занурював читачів “до джерел сексуальної магії в індійській культурі, вказував на традиційну йогу і тантра-йогу як джерела сексуальних технік”.

Також він використовував індійську філософію для пояснення, наприклад, такого явища, як сексуальне збудження відьом, “яке могло виникнути, коли вони сідали на держак мітли, оскільки в деяких випадках це призводило до відриву астрального тіла та його піднесення до “вищих насолод шабату” або навіть до левітації фізичного тіла”. Дослідження Світковського з парапсихології переважно мають просвітницький характер. Він самостійно ретельно опрацював колосальний масив інформації з польських та зарубіжних джерел, узагальнив його і доступною мовою з багатьма прикладами передавав ці знання іншим. Саме в цьому полягає цінність та актуальність праць Світковського з парапсихології в яких він максимально повно зафіксував історія та стан розвитку практик окультизму і магії у світі включно з першою половиною ХХ століття.

фото: allegro.pl

Світковський – фотограф

Фотографія для Світковського була продовженням його зацікавлення до магією та окультизмом. Він жив в часи, коли техніки отримання зображення та друку фотографії лише напрацьовувались. Сам процес фотографування та виготовлення фото мав ознаки магії: скриньки на триногах, великі, як підзорні труби звіздарів, фотооб’єктиви, фотоплатівки, хімічні реактиви, темна кімната для проявлення, в якій народжується мить, що минула.

Справді, фото дозволяло зафіксувати мить життя, яке більше ніколи не повториться, побачити те, що вислизало від звичайного погляду. І це було фантастично та сприймалася багатьма як небачене розширення можливостей людини, прорив в у нові, недоступні досі сфери. Разом тим фотографія, на відміну від інших магічних практик, мала чітке наукове та технічне пояснення. Це було широке поле для експериментів, досліджень і, водночас, можливість мистецького й технічного вдосконалення. Зайняття фотографією в ті часи було недешевою справою, але воно спокушало багатьох інтелектуалів.

Відомий англійський письменник, математик та філософ Льюїс Керрол віддавав фотографуванню весь вільний від праці час і ставився до цього настільки серйозно, що в певні періоди геть забував про все інше. Сьогодні Керрола визнали одним із провідних англійських фотографів другої половини ХІХ, майстром портретного фото дітей. Він, як й інші ентузіасти, активно експериментував з різними техніками, композицією, сюжетами, намагаючись зафіксувати мить молодості та швидкоплинного часу.

Польська фотографія кінця ХІХ-першої половини ХХ століть розвивалась під впливом пікторіалізму – використання образотворчих і технічних прийомів, що наближували фотографію до малярства та графіки таких напрямків, як імпресіонізм, символізм, модерн, живопис прерафаелітів тощо. Пікторіалістом був й Світковський. Він дебютував на виставці фотографій в 1903 році разом з Генриком Міколяшем. Загалом його фотографічні роботи презентувалися на 17 виставках, зокрема, й міжнародних. Але в 30-х роках Світковський перестав займатись художнім фото і виставлятися, оскільки нада перевагу репортажній (журналістській) зйомці.

Він працював в жанрі пейзажної або так званої краєзнавчої фотографії. Визнанням користувалися портретні роботи Світковського. Одночасно він був одним з небагатьох фотографів в Польщі, який знімав фото на парапсихологічну тематику. Світковський виконував для медіумів фотографічні зйомки спіритичних сеансів та інших практик, які втім до нас не дійшли. Збереглося лише одне чи два фото в яких вгадується парапсихологічна тематика, наприклад, фото “В закутку”. У книзі “Окультизм і магія в світлі парапсихології” Світковський присвятив два розділи такому явищу, як з’ява привидів під час зйомок фотографій та фільмів. Він вважав, що фотографування привидів є цілком можливим.

Впродовж своєї діяльності у 1905-1939 роках Світковський зробив також приблизно 400 стереоскопічних фотографій. До сьогодні збереглися тільки одиниці оригінальних фотографій Світковського. П’ятнадцять з них – у збірці Національного музею у Вроцлаві та тринадцять – в приватній колекції Маріана Млиницького у Львові. Варіанти звернулись до вроцлавського музею і отримали каталог фотографічних робіт Юзефа Світковського. У листі співробітники музею зазначили, що більшість робіт Світковського – це ілюстрації невисокої якості, отож їх не переводили в цифровий формат. Проте навіть з цих фрагментарних робіт зрозуміло, що Світковський був професіоналом фотографії, добре розумівся на її тонкощах, а його фотографічна спадщина була багатогранною.

Яніна Мєжецька згадувала: “Немає такої техніки фотографії, якої би Світковський не знав досконало за 40 років своєї діяльності, а потім не передав іншим під час лекцій чи у своїх стаття. Так як Світковський весь час експериментував, не всі фото виходили якісними, роботи були нерівні. Поряд з чудовими портретами, такими, як портрет Віктора Вольчинського 1904 року, було багато випадкових, нецікавих. Поряд зі старанно з великою артистичною майстерністю оброблених багатобарвних натуральних шкір, є й інші, в невеликій кількості, які виглядають незавершеними експериментами, як “Фрукти” або “Мертва натура”. Це було подібним на його життя. Цей надзвичайно плідний художник часто віддавав себе пристрасті експериментатора і з моменту, коли йому вдалося вирішити проблему, наприклад, колористичну, забував про естетичні цінності”.

Йозеф Світковський був визнаним експериментатором та винахідником фотографічних технік. Ще в дитинстві він захопився вивченням оптичних теорій. Згодом він розрахував фокус для першого фотооб’єктива з фокусною відстанню Bis-Telar, який випускався німецькою оптичною компанією Emil Busch. Він також запропонував використовувати фокусну відстань 1/1000 мм замість 1/10 мм, яка застосовувалась перед тим, розробив тест на розрахунок фокусної відстані і застосував багато методів спрощення друку позитивних фото бромсрібним та гуміарабіковим методами.

У 1922 році Світковського обрали почесним членом Колегіуму фахівців у галузі образотворчого мистецтва та мистецтва фотографії. У 1931 році він став членом Польського фотоклубу та почесним віце-президентом Союзу Польських фотографічних асоціацій у Варшаві. У тридцяті роки він декілька разів обирався президентом широко відомого у Польщі та за її межами Львівського товариства фотографів.

Світковський залишив багато статей, книг та методичних посібників, які дозволяють нам сьогодні уявити розвиток фототехніки в перші десятиліття ХХ століття. Загалом він опублікував 12 книг та більше 500 статей на цю тематику. Популярністю користувались його методичні посібники, в яких він зрозуміло пояснював прийоми фотографування: “Нарис практичної фотографії для любителів”, “Основи фотографії для початківці”, словник фотографічних термінів, складений у співавторстві з Генриком Міколяшем, “Польська фотографічна лексика”.

книги Світковського (фото: polona.pl)

книги Світковського (фото: polona.pl)

книги Світковського (фото: polona.pl)

книги Світковського (фото: polona.pl)

Світковський також був редактором і співробітником відомих фотографічних журналів, “Фотографічний місячник” (Львів), “Фотографічні новини” (Львів), “Камера” (Варшава), “Польський Фотографічний огляд” (Познань). Праці Світковського друкувалися у французькій, американській, німецький та австрійській пресі. Деякі роботи мали кілька видань.

поховальні документи Світковського (фото: Музей “Личаківський цвинтар”)

поховальні документи Світковського (фото: Музей “Личаківський цвинтар”)

поховальні документи Світковського (фото: Музей “Личаківський цвинтар”)

Юзеф Світковський помер у Львові 1 квітня 1942 року. Його поховали на 40, а не на 31 полі Личаківського цвинтаря, як це зазначають польські дослідники. Інформацію про місце поховання Світковського Варіантам надали в науковому відділі Музею “Личаківський цвинтар”. Надгробок чи хрест не зберігся, адже діти, вочевидь, довший час не опікувалися могилою. Тому сьогодні можна лише умовно визначити місце, де знаходяться рештки Юзефа Світковського, дух якого продовжує літати над Львовом.

Використано матеріали і фото з книги: “Dawna fotografia lwowska 1839-1939”, автор: Żakowicz, Aleksander Видано: Lwów, Wydawnictwo “Centrum Europy”, 2004

Автор: Іванка Корань

Джерело: Варіанти