Петро Сагайдачний – найбільш незручний персонаж для російської історії та політикуму. Його не можна звинуватити у зраді, так як звинуватили Мазепу і Виговського, які давали присягу царю, а потім порушили її.
© photo-lviv.in.ua
Сагайдачного не звинуватиш в тому, що він був поганим полководцем чи флотоводцем, або ж у тому, що приміром не був на варті православ’я чи навіть був якимось неуком. Історію про нього неможливо переписати, бо гетьман має бездоганну репутацію. Саме тому ми знаємо про нього так мало. В наш час Сагайдачний більш за все відомий як борець із татарами та турками, однак воював він не лише з ними.
Проте його похід на Москву офіційна російська історія зображує, як зрадницький напад поляків та українців під командуванням гетьмана, але не згадується те, кого він зрадив, чомусь не згадується. В той час, як героїчна оборона від переважаючих сил противника описана дуже детально.
Ким ж була ця людина і в чому його заслуги перед своєю Батьківщиною?
Регулярні напади татарських орд супроводжувались знищенням міст і сіл, а також: взяттям у полон великої кількості українців, тому для протистояння навалі потрібна була чітко вишколена організована військова сила. Саме тут і знадобився талант Петра Конашевича-Сагайдачного, якого козаки обрали гетьманом. Він розробив стратегію проти ханської орди та турецьких військ, і запорожці почали свої успішні сухопутні та морські походи.
© видавництво КРІОН
Не вдаючись у біографію, пригадаймо його основні звитяги:
• 1605 рік – козаки Сагайдачного захопили Варну та спалили її до тла.
• 1608 рік – захопили Перекопську фортецю та також знищили її.
• 1609 рік осінь – на 16-ти чайках увійшли в дельту Дунаю та напали на турецькі міста Ізмаїл, Кілію, Білгород.
• 1615 рік – на 80-ти. Вдумайтесь, на вісімдесяти чайках підійшли до Стамбула і на очах у султана спалили гавані Мізевії та Архіокі. Турецький флот наздогнав козаків, але запорожці перемогли турків і захопили в полон їхнього адмірала.
• 1616 рік – битва на сорока чайках двох тисяч козаків із турецьким флотом в Дніпро-Бузькому лимані, що закінчилась черговою перемогою та захопленням п’ятнадцяти галер. Після цього похід до Анатолійського узбережжя. Згодом – напад на Синоп, його захоплення та знищення турецького гарнізону та ескадри. Знищення Трапезунда.
• 1616 рік – захоплення Кафи (нині Феодосія) – найбільшого невільничого ринку та звільнення тисяч людей із турецької неволі й також знищення чотирнадцятитисячного гарнізону турків та великої ескадри.
• 1618 рік – козаки ввійшли до Стамбулу, вбили 6 тисяч турків, багато кого взяли в полон та спалили половину міста.
Правителі Анатолії та Балкан звернулись до турецького султана з петицією про допомогу, бо в іншому разі вони були змушені визнати владу козаків. Йому довелось збирати раду із союзними державами для обговорення плану дії проти військ Сагайдачного.
Гетьман ж приєднався до антитурецької коаліції разом із Персією, Францією, Польщою, Ватиканом, Абхазією, Мінгрелією та Грузією. Про це офіційна російська історія мовчить, бо за її версією, України ніколи не існувало та з нею ніхто не рахувався, однак ми бачимо, що все було якраз таки навпаки.
© На скрижалях
Знову 1618 рік – Сагайдачний разом із Польщею вступає у війну з тогочасною Московією, бо турків на Чорному морі він вже пограбував, і слід було їм дати час, щоб ті оговтались та нагуляли нової здобичі, а в Москві козаки до того ніколи не були, і негоже таким грізним воякам не обкласти Московського царя даниною до самого Китаю. Гетьман зібрав 20-ти тисячне військо й, не послухавши польського плану рушив на Москву. На шляху він захопив Путивль, Рильськ, Курськ, Єлець, Лебедин, Скопин, Рязьк, розрізаючи простір між Курськом і Кромані.
Під Єльцом Сагайдачний ще й захопив у страшну козацьку неволю, якою татарські матері лякали дітей п’ятдесяти татар конвою перед сном, Московське посольство, що везло хабар кримському ханові розміром у 30.000 рублів царської казни. В районі Серпухова запорожці зустрілись із військом Пожарського, яке розбіглось при першій бійці. Москва виставила наступного геніального воєначальника, яким став Гришка Волконський, який хотів завадити козакам перебратись через Оку, але Сагайдачний не став йти напролом, а перебрався вище за течією та швидко розчавив війська супротивника.
Відомо, що в Росії люди та воєначальники не закінчуються ніколи, тому наступним, вже третім полководцем стає Бутурлін, якого Сагайдачний здолав самостійно, проломивши тому череп гетьманською булавою(невідомо чи правда це, але військо Бутурліна було швидко розбите). І ось в кінці вересня козаки стоять під Арбатськими воротами Москви, обіймаючись із братськими польськими військами.
Але в такий момент в діло втручається неземна сила… Сагайдачний почав свій похід у непідходящий час, коли «Женці жнуть» в серпні і навіть, не дивлячись на блискавичність колонізації Московії, він стояв там перед самісінькою зимою. Можна було звичайно брати Москву в облогу, однак для цього були потрібні ресурси та бажання поляків, яке на той момент в них трішки охололо. Цар, у свою чергу, запропонував непогані відкупні, тому зразу ж було підписано так зване Деулінське перемир’я, після якого Московія втрачала Смоленськ, Чернігів, Новгород-Сіверський. Всього – 29 міст. Ось такій випадковості, як московський клімат, а не славнозвісному героїзму, це місто і завдячує своїй «непереможності». Почекати б Сагайдачному до весни й невідомо, якою була б доля Московського царства.
У 1622 році гетьман гине від отруєної стріли.
Ось таким яскравим було його життя. Звичайний парубок, який на рівних спілкувався з черню Запоріжжя та з Польським королем. Всі його піратські походи по містах Причорномор’я завершувались блискучими й неперевершеними перемогами, яким позаздрив би сам Генрі Морган, бо саме під проводом Сагайдачного козаки захопили Варну, де награбували 180 тисяч золотих, розграбували Кафу та перемогли турків під Хотином.
Крім того, Сагайдачний руйнує ще один московський міф про начебто не козацьке походження галичан, бо родом він із села Кульчиці Самбірського району, що на Львівщині.
Джерело: lviv1256.com
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
