Центральні вулиці і площі Києва – найбільш знакові та впізнавані у нашій країні. За свою історію вони були в різних образах і стилях, що відображають події та тенденції минулих років.
Gloss.ua згадав, якими були центральні локації столиці.
Хрещатик
Як міська вулиця Хрещатик починає свій відлік з 1797 року – до XVI століття місцевість перебувала за межами Києва і була вкрита густим лісом, в якому відпочивали князі. У XVII столітті, за деякими свідченнями, на території сучасного Хрещатика перебували окремі козацькі хутори. Забудова Хрещатика була обумовлена тим, що ця місцевість пов’язувала ремісничо-торговий Поділ, Княже селище Берестове в нинішньому Печерському районі і старий Київ, де були князівські палаци, Десятинна церква, а пізніше і Софійський собор і Михайлівський Золотоверхий монастир.
В кінці XVIII – початку XIX століття почалася забудова вулиці. Спершу будувалася права частина від нинішньої Європейської площі до Прорізної вулиці, а потім і ліва частина до Театральної. Остаточні контури вулиця отримала в 1837 році, коли її продовжили до Бессарабської площі і дали назву Хрещатицькоъ. З 1869 року вулиця вже називалась Хрещатик.
З 1892 до початку 1930-х по Хрещатику їздив трамвай.
Після того, як в 1934 році столиця УРСР була перенесена з Харкова до Києва, почалася масова реконструкція вулиці. Була закладена основа для декількох нових будинків, більшість з яких залишилися недобудованими і були знищені під час війни. Реконструкція Хрещатика після війни зайняла 11 років.
Європейська площа
У XVII столітті Європейська площа називалася Евсейковоюдолиною. З XIX століття це місце було відоме під назвою Кінна площа, оскільки тут влаштовувалися кінні ярмарки. Площа сформувалася тут на початку XIX століття біля дороги, що з’єднувала Поділ і Печерськ. Спочатку її називали Театральною, оскільки на місці нинішнього Українського дому на початку XIX століття побудували перший Міський театр.
У 1851 році будівлю театру розібрали через аварійний стан, а замість нього побудували готель «Європейський». Тоді ж площу почали іменувати Європейською. Правда, закріпилася назва ненадовго – вже в 1869 році її перейменували в Царську.
У ті роки, коли по Хрещатику їздив трамвай, на Царській площі була його кільцева.
У березні 1919 року площа стала називатися площею імені Третього Інтернаціоналу, після війни – площею Сталіна, а з 1961 року – Ленінського комсомолу.
Чергові зміни на площі відбулися в 1970-х роках. Готель «Європейський» знесли, і на цьому місці з’явився музей Леніна. Тепер в будівлі музею розміщується Український дім, а площа з 1996 року називається, як і знесений готель, Європейською.
Майдан Незалежності
До Х століття на місці нинішнього Майдану знаходилося болото, і навіть в XIX це місце все ще іменували Козячим болотом. В ті роки тут вже розташовувалася ринкова площа.
Площа як така сформувалася в 1830-х роках і отримала назву Хрещатицька. У 1876 році на площі було споруджено будинок Міської думи, і вона отримала назву Думської.
У 1919 році площа була перейменована в Радянську, а в 1935 – в площу Калініна. У 1941 році будівля Думи згоріло, а територія площі збільшилася за рахунок зруйнованої непарної сторони Хрещатика.
Більшість будівель, який ми бачимо сьогодні на Майдані, будувалися в 1950-х – 1970-х роках. У 1961 році було зведено будівлю готелю «Україна», в 1975 – Будинок профспілок. У 1977 році площа перейменована в площу Жовтневої революції. На ній поставили монумент Жовтневої революції і ансамбль фонтанів.
Нинішнє ім’я площа отримала після проголошення незалежності України в 1991 році. У 2001 році зроблена капітальна перебудова площі: з’явилося безліч нових пам’ятників, скульптур і фонтанів, в тому числі монумент Незалежності.
Прилеглі вулиці
Володимирська вулиця протяжністю в 2,9 км, яка проходить через багато історичних будівель, виникла не пізніше кінця Х століття. Це була головна міська вулиця, що веде від парадного в’їзду – Золотих воріт – до головного храму – Софійського собору і палаців Старого міста. У 1837-1842 роках на вулиці побудували будівлю Київського імператорського університету (Національного університету імені Тараса Шевченка), а в 1901 році – будівлю оперного театру.
Вулиця Прорізна з’явилася на карті Києва в середині XIX століття і мала за свою історію багато назв: Мартинівська, Золотохрещатицька, Васильчиковська і Свердлова. Колись в середині Прорізній на Музичному провулку розташовувався концертний зал консерваторії і музична школа, зруйновані під час війни.
Ще одна вулиця з довгою історією – нинішня вулиця Грушевського. Виникла вулиця вздовж Іванівської дороги, відомої з часів Київської Русі, а забудовуватися почала з середини XVIII століття. У 1869-1919 роках вулиця Михайла Грушевського разом з нинішніми Володимирським спуском і вулицею Петра Сагайдачного становила єдину Олександрівську вулицю, яка в 1919 році отримала назву вулиця Революції. У 1899 році тут з’явився Міський музей антикваріату та мистецтв, а в 1938 році – Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, нині – будівля Кабміну. Сучасну назва на честь історика і політичного діяча Михайла Грушевського вулиця отримала в 1991 році.
Джерело: UAmodna, lovelylife.in.ua
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
