Було то, може, й за сто літ перед татарською навалою, а може, й більше…
Десь на долах жив один чоловік, і так сталося, що змушений був піти з рідного краю шукати собі іншої оселі. Пішов той чоловік у гори тою дорогою, що ще за київських князів нею ходили на Закарпаття.
Йшов день, ішов другий, третій… Вночі спав під якимось деревом при дорозі, а на світанку знову в путь. Довго так ішов і дуже змучився. От одного дня так втомився, що вже не годен був далі рухатися. Відійшов трохи від дороги вбік і вирішив відпочити. Сів на траву і поволі почав роздивлятися довкола. Місце йому сподобалося, і вже далі той чоловік не пішов, Побудував собі хату і лишився там жити.
Хату його було добре видно з дороги, тож за кілька літ ще кілька людей до нього прибилося, побудували й собі хати, народили дітей, завели худобу…
От якось до того хутора заїхав воєвода з дружинниками. Послав його князь у гори, щоб він позаписував, де які села та скільки людей там живе.
Зайшли князівські дружинники в обійстя того чоловіка, що першим тут хату збудував, бо вона була із самого краю.
— Звідки ти тут узявся, як у цьому місці опинився?
— Та, — каже, — йшов горами, ішов, тут охляв та й лишився жити.
— А як ваше село називається?
— Та ніяк. Кажу ж, тут охляв, та й по всьому.
— Запиши, — каже воєвода дружиннику. — Тут охляв і лишився жити.
А той чи то квапився, чи швидко писати не вмів, чи то помилився, чи не дочув, та й написав: Тухля.
Джерело: Легенди Карпат – Львів:Апріорі, 2010.-144с.іл
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
