У Львові період перед Різдвом завжди дуже особливий. Від грудня у місті працюють святкові ярмарки з пампухами і вином, потім починаються змагання вертепів, сезон колядок і час для особливої галицької кухні.
Кухня для галичан завжди була дуже важливою. Це не тільки втамування голоду, а ще й певна демонстрація вмінь та можливостей. Тут властива категоричність – або робиш щось добре, або не робиш ніяк! І оце «добре» – це і про смак, і про вигляд, і про кількість. Це видно з того що і як ми готуємо – гори пампухів з ошатними смужками на талії, неймовірні пляцки, величні рум’яні шинки, метрові запашні ковбаси… Це все не просто їжа, це ритуал, це спосіб господині бути кращою за інших.
Галицька кулінарна традиція – це плід любові різних культур, що давно переплелися в Галичині. Тут і німецькі традиції, і євреїв-ашкеназі, і волоські, і мадярські, і татарські – всіх не перелічиш. Як і з побутовими традиціями – це мікс язичницьких та християнських традицій, що в підсумку дають якусь «побутову магію». От, наприклад, традиція підкидати кутю до стелі – де тут християнство? Але вона є і, маю надію, нікуди не зникне.
Що галичани їли на Різдво?
Традиційно вечеря на Святвечір є пісною, на столі має бути 12 страв. Усі страви є символічними, а кутя особливо. Навіть назва її вказує, що макітру з кутею ставили на покутті, під образами – на найпочеснішому в хаті місці. Зерно (в Галичині це зазвичай пшениця) – це символ життя, воскресіння і достатку, мед – здоров’я, побажання всіх земних благ, мак і горіхи – родючість і статки.
Традиційними стравами Святвечірньої трапези є пироги (так у Львові називають вареники) із начинками з картоплі чи капусти, пісні голубці з рисом або пшоном із засмажкою з моркви та цибулі, або голубці із тертою картоплею, приправлені засмаженою на олії цибулею. До пирогів та голубців замість сметани подають поливку з грибів та підсмаженої муки. Традиційний напій на Різдво – узвар із сушених яблук та груш, присолоджений медом. Зазвичай на столі було кілька страв з риби – оселедець, смажена чи начинена риба.
Є також кілька традиційних для Львова переписів на оселедець – на яблуковій подушці, або з маринованою цибулькою, або рольмопси – рулетики оселедці із квасним огірком та цибулькою.
До Святвечірнього столу також готують різні традиційні пісні салати – з квасолі, часнику та тертих горішків, бурячків з чорносливом, синьої капусти з оселедцем та білою квасолею.
Ще однією дуже важливою обрядовою стравою галицького Святвечора є струцля або колач – булка, сплетена із 4-6 валків тіста. Вважається, що струцля символізує новонароджене Дитя, сповите у пелени. За традицією струцлю ставлять в плетений таріль чи на тацю, під струцлю кладуть сіно, а зверху – вишивану сервету, краєм якої струцлю накривають.
Як прикрасити хату?
Передріздвяні порядки та метушіння – це не менш важлива традиція галицьких господинь. В багатьох родинах саме до Святвечора ставлять та вбирають ялинку.
В домі має бути чисто і ошатно – та, що називається «пахне Різдвом». Стіл на Святвечір обов’язково стелять білим обрусом, а вже на Різдвяний сніданок ми маємо інший, вишиваний. Під обрус – трохи сіна. Це все той Різдвяний символізм – білі пелени, сіно в яслах. Обов’язково має бути свічка, правдива воскова, котра горітиме та пахнутиме цілий вечір. На кутах столу – зубчики часнику «від всього злого».
На стіл накривають на одну особу більше — для випадкового подорожнього. Для духів померлих родичів завжди залишають тарільчик з кутею.
Що робити за столом?
За стіл сідають після появи на небі першої зірки, запалюють свічку. Пильнувати за зіркою – обов’язок наймолодших. Вечерю завжди починають із молитви, опісля – діляться кутею.
В родині страви подають по черзі – спочатку оселедець та рибу, потім салатки, потім борщ з вушками, далі пироги і голубці, і в кінці – узвар з пісними пампушками або кисіль із вишень, і кутю.
Після закінчення Вечері – ще раз діляться кутею та співають коляду «Бог Предвічний». В багатьох родинах зберігається традиція після Святвечора відвідати з кутею хресних батьків.
Оповіла Пані Стефа
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
