25 грудня – Різдво Христове за західним обрядом (історія, легенда, звичаї)

25 грудня католики латинської традиції та інші християни, які керуються Григоріанським та Новоюліанським календарями, святкують Різдво Христове.

За біблійними переказами, цього дня Діва Марія народила Ісуса Христа. У Вифлеємі, у яслах, з’явився на світ Син Божий. Звістку про народження Божої Дитини принесли ангели пастухам, які пасли худобу неподалік. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які знали про появу Месії з пророцтв. Дорогу до Новонародженого Спасителя їм вказала яскрава зірка. За вченням Церкви, з народженням Ісуса Христа стало можливим спасіння душі та вічне життя для кожного християнина.

Стяткувати Різдво Цекрва встановила на спогад про народження Ісуса Христа у Вифлеємі. В ніч з 24 на 25 грудня Різдво Христове святкують Римо-Католицька Церква, більшість протестантських Церков, а також деякі православні — включаючи Константинопольську (крім Афону), Олександрійську, Антиохійську, Кіпрську, Румунську, Болгарську і Грецьку. Різдво Христове – одна з найважливіших християнських дат, крім того, це – державне свято в понад 100 країнах світу.

Перші відомості про святкування християнами Різдва сягають 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є досить суперечливим і його досі неоднозначно трактують церковні автори.За однією із сучасних гіпотез,визначення цієї дати почали з 25 березня, адже на цей же день припадало Благовіщення, а 9 місяців по тому мало бути й Різдво. Так свято співпало з днем зимового сонцестояння. Водночас у цей день язичники відзначали свято Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), яке з прийняттям у Римі християнства наповнилося новим сенсом.

Свято Різдва Христового починається напередодні – 24 грудня. У цей день – Святвечір – дотримуються особливо суворого посту, і вживають особливу страву – сочиво (кутю) – зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі. У надвечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події, пов’язані з народженням Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері і в душі кожного християнина.

У XIII столітті, за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які клали фігурку Дитятка Ісуса. Згодом ясла почали ставити не тільки в церкві, а й в домівах перед Різдвом. Це своєрідний макет гроту-печери, де стоять яслах з немовлям Ісусом, а поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли вклонитися, а також тварини – бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством розміщують селян в народних костюмах і т.п.

Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. Добре відомий звичай колядування – ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. За свої піснеспіви колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і погрожують їм бідами. Часто у процесіях беруть участь різні персонажі, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучними веселощами. Такий звичай неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.

Про пережитки язичницького культу сонця в різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі – «різдвяне поліно». Поліно урочисто вносили до хати, підпалювали, промовляючи молитву, і вирізали на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і олією, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на його честь келихи вина.

У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати «різдвяний хліб» – особливі прісні облатки, які освячуються в храмах під час Адвенту, – і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час привітань один одного зі святом.

Адвент – так називається Різдвяний піст, що побутує серед християн Католицької та деяких Протестантських церков. Він починається за чотири тижні до Різдва – в період від 27-го листопада, а закінчується 24 грудня. Впродовж цього періоду триває піст та готування до свята. В ці дні печеться різдвяне печиво, готуються чи купуються подарунки.

Духовний сенс Адвенту подвійний. По-перше, це час радісного очікування Різдва, по-друге, час для роздумів про прийдешнє друге пришестя Христа.

Основними кольорами Адвенту під час прикрашання вінків, різдвяних базарів тощо здавна є червоний (як символ крові Христа) та зелений (символ вірності віруючих Христу і його вірності віруючим, символ надії).

Однією з найвідоміших традицій, що стосуються Адвенту, є «віночок Адвенту» — вінок з ялинкових гілок, в який вплетено чотири свічки. У першу неділю запалюється одна свічка, в другу — дві і так далі, тобто з кожним днем стає все світліше. У день Різдва Христа запалюються всі свічки, символізуючи тим самим світле свято. Такими вінками прикрашаються як церкви, так і помешкання віруючих. Ще одна відома традиція — Різдвяний календар для дітей, розділений на квадрати за кількістю днів Адвенту, де за кожним листочком з датою розташована коробочка з ласощами.

Характерним елементом святкування Різдва став звичай встановлювати в домі гарно вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина отримує нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясними плодами.

Ввечері 24 грудня, коли загоряється перша зірка, що колись вказала дорогу мудрецям до Новонародженого Дитяти, родини збираються за святковим столом. Перед початком трапези читають уривок з Євангелія, співають першу колядку, потім усі переломлюють різдвяний хліб — облатку, що символізує радість свята, яке наближається.

Під скатертину святкового столу іноді кладуть декілька джгутів сіна — як нагадування про Вифлеємські ясла. Крім куті, на столі обов’язково стоять 12 пісних страв. В кінці Святвечора традиційно співають колядки та йдуть до храму на святкову різдвяну літургію.

У ніч із 24 на 25 грудня в римо-католицьких храмах України відбуваються урочисті богослужіння. Головна церемонія проходить у Ватиканському соборі Святого Петра. Цю службу, яку транслюють телевізійні канали світу, очолює Папа Римський..О півдні з лоджії фасадного боку базиліки святого Петра у Ватикані він за традицією звертається із різдвяним посланням до всіх віруючих та всіх людей доброї волі. Привітання звучить 65-ма мовами, серед яких також і українською: «Веселих Свят! З Різдвом Христовим і Новим роком!

З Різдвом Христовим! Божої благодаті у кожен дім!!

Джерело: Україна Неймовірна

А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!