Чесне діло роби сміло: Українські народні приказки про працю

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі; та ще багато інших відомих українських приказок, які актуальні й досі.

Бджола мала, а й та працює
Без діла жить — тільки небо коптить
Без діла слабіє сила
Без охоти нема роботи
Без роботи день роком стає
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться
Губами говори, а руками роби!
Де руки й охота, там скора робота
Для нашого Федота не страшна робота
Діло майстра величає
Добре діло утіха, коли ділові не поміха
Добре роби — добре й буде!
Добрий початок — половина діла
Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
За один раз не зітнеш дерева враз
Заклопотався, як квочка коло курчат
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Кожна пташка своїм дзьобиком живе
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Лежачого хліба ніде нема
Маленька праця краща за велике безділля.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить
На охочого робочого діло найдеться
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не святі горшки ліплять, а прості люди
Не сокира теше, а чоловік.
Недаром говориться, що діло майстра боїться
Печені голуби не летять до губи.
Під лежачий камінь вода не тече
Поки не упріти, поти не уміти
По роботі пізнати майстра
Праця чоловіка годує, а лінь марнує
Працює, як чорний віл.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють
Рання пташка росу оббиває.
Роби до поту, а їж в охоту
Робить, як чорний віл.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Старається, як мурашка
Того руки не болять, що уміють.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться
Труд чоловіка кормить.
Трудова копійка годує довіку
Хто багато робив, той і багато знає

Хто в роботі, той і в турботі
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто робить кревно, той ходить певно
Хто що вміє, то і сіє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє
Чесне діло роби сміло
Щира праця мозолева
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти
Як без діла сидіти, то можна одубіти
Як дбаєш, так і маєш
Як ручки зароблять, так ніжки сходять
Господарство
Хату руки держать.
Нова хатка — нова гадка.
Без хазяїна й двір плаче.
Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Хазяйське око товар живить.
Свій глаз — алмаз, чужі руки — круки.
В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.

У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Роби на дворі — буде й в коморі.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
На чорній землі білий хліб родить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Не земля родить, а руки.
Хто землі дає, тому й земля дає.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Як мілко орати, краще випрягати.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Глибше орати — більше хліба жувати.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Сій не пусто, то збереш густо.
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте!
Хто хоче збирати — мусить добре засівати.
Що посіяв, те і вродить.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі

Яке посієш, таке і пожнеш
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!
Хліб усьому голова.
Як хліб буде, то й все буде.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Хліб на ноги ставить, хміль з ніг валить
На вітер надіяться — без мелива бути.
Зерно до зерна — та й мірка повна.
Де борошно, там і порошно.
З гречки та проса — і каша й паша.
З поганої трави — погане й сіно.
Яка трава, таке й сіно.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка яблунька, такі й яблука
Яка грушка, така й юшка
Яка прядка, така й нитка.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Кожному овочеві свій час.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Терен груш не родить.
Буряк — не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
Пусти осот в огород — огірків не буде.
Не вродив мак — пробудемо й так.
Сади дерево ззамолоду — на старість як нахідка.

Корова в дворі — харч на столі.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Даси коневі полови — будеш робить поволі.
Гладь коня вівсом, а не батогом!
На батозі далеко не поїдеш.
Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком!
Хто коня годує, той дома ночує.
В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
У доброго коня верстви не довгі.
Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.
Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.
Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!
Пропав батіг — пропадай і пужално!
Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!
Як снасть ламається — то чоловік ума набирається, а як худоба пристає — то чоловікові ума не стає.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде
Погана сітка — для риби не клітка.
Час не віл — його не налигаєш!
Згаяного часу і конем не доженеш.
На годину спізнився — за рік не доженеш.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.
Літом хто гайнує, той зимою голодує.
Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
Десять років мак не родив і голоду не зробив.

Джерело: Вікіцитати

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини