Звичайний цукор у Середні віки коштував у Львові надзвичайно дорого: до міста його завозили або з Азії, або з далекої Америки. Тому лише знатні та вельможні мешканці міста могли собі дозволити скоштувати вироби з нього. Навіть під час банкету виробами з цукру пригощали далеко не кожного: після того, як страви прибирали зі столів, господарі разом з найпочеснішими гостями йшли до будуару, де й коштували екзотичні смаколики.
З боку хазяїв це був надзвичайно красномовний жест: у XVI ст. два марципани з мигдалю та цукру, коштували 2 злотих та 15 грошів (для порівняння: бочку пива у ті часи можна було придбати за п’ятнадцять, а вола – за тридцять грошів).
Проте це зовсім не означає, що у середньовічному місті солодощами не торгували: цукор успішно заміняли медом та фруктами. Медовари варили питний напій, солодкий та трохи хмільний, пекарі пекли печиво – медівники, пряники та булочки. Але найліпшими кондитерами були аптекарі, які мали необхідне обладнання, тому могли собі дозволити собі експериментувати з продуктами, отримувати непоганий результат та заробляти непогані гроші (саме в них заможні пани й купували марципани: своїми рецептами фармацевти не ділилися).
Крім того, через центр середньовічного Львова проходили торгові шляхи та львів’яни мали змогу за доступною ціною (це було умовою дозволу на тимчасову торгівлю та перетин міста) придбати різні смаколики. А через деякий час до міста з далекої Америки потрапив й шоколад.
Сталося це у 1803 році, коли до Львова приїхав швейцарець Доменіко Андреоллі. Перша у місті цукерня, що була ним відкрита на площі Ринок, 29, надзвичайно швидко набула шаленої популярності: тут можна було випити гарячого шоколаду, скуштувати шоколадні цукерки, найрізноманітніші тістечка та печиво. Какао Андреоллі завозив із Швейцарії, фрукти, варення й горіхи купував у місцевого населення, прянощі (корицю, шафран, коріандр, імбир) – у вірмен.
За часи свого існування цукерня Андреоллі стала своєрідною листівкою міста й, незважаючи на шалену конкуренцію, користувалась величезним попитом у львів’ян та гостей міста та процвітала більше століття, перебуваючи у власності родини. Й лише у 1939 році, коли Львів відійшов до Радянського Союзу, перейшла до інших власників.
Джерело: any-type-tour.com
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини