В окремих селах Західної України і зараз готують страви, назви яких, швидше за все, зовсім не відомі для молоді. Наприклад, кендюшник і пшонянники, які наші предки готувати щоразу, коли кололи кабана. Ці ситні і смачні страви для дітей та онуків готує Надія Степанюк із села Діброва. І, як стверджує жінка, їм і гостям, які куштували ці страви, вони припали до душі.
«Пам’ятаю, ще моя бабуся готувала цей ситний і дуже смачний суп, поласувати яким до нас приходили всі сусіди, – розповідає жінка. – А коли вони кололи кабана і варили кендюшнік, то ми йшли до них. Назва супу походить від назви шлунка свині, який називали черево. А ось поляки називали його рубців, тому і суп у них називався флячки. Правда, вони додають в нього жменю промитого пшона. Я ж, відварівши і очистивши від слизу шлунок, дрібно його ріжу і кидаю в каструлю, де вже майже готова порізана картопля. Поки суп вариться замішую домашню локшину на яєчних жовтках і, підсушивши на печі, кидаю в воду. Правда, коли немає часу, то додаю магазинну локшину. Після кладу порізаний кріп, петрушку, терту моркву, спеції. Нехай хвилину покипить, пару хвилин постоїть, а потім – по тарілках. Моїх рідних від цієї смакоти і за вуха не відтягнути».
Не пропадають і тонкі кишки. Їх на Поліссі начиняють промитими в злегка підсоленій воді пшоном. Варять до готовності у великій кількості води. Після посипають зеленню, сумішшю перців. «Ці страви дуже смачні і ситні, – каже Надія Афанасіївна. – Невелика жменя пшона здатна забезпечити відчуття ситості.
А ще я готую соломаху. Отже, потрібно в гарну жменю гречаної муки влити трохи води і ложкою замісити рідке тісто. Додати в нього дрібку солі, дрібно порізаний кріп і петрушку. Перемішати і влити в киплячу воду. При цьому воду слід помішувати ложкою. Коли тісто звариться, а це дві-три хвилини, в соломаху потрібно додати трохи шкварок з м’ясом і часник. Цей густий супчик також ситний і має давню історію, адже він свого часу був основною стравою козаків під час походів, про що є згадки в історичних документах. Правда, вони додавали в нього смалець і дрібно нарізане в’ялене м’ясо. Загалом, страви, які готували наші предки, смачні, поживні, ситні. Тому і готую їх для своїх рідних, щоб вони знали, що їли предки і самі могли приготувати ту чи інший смакоту, яку в нашій родині готують з покоління в покоління, для своїх дітей та онуків. Адже такі кулінарні традиції це також своєрідний зв’язок з предками, їхніми традиціями, уподобаннями і їх епохою».
Джерело: weloveua.com
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!