За часи радянської влади мовознавство “вірило”, що літера “ї” в українській абетці з’явилося лише 1873 року.
Так написано в Українській Радянській Енциклопедії. Заперечувати цю доктрину було безнадійно, тебе могли звільнити з роботи. Українська мова стрімко втрачала розуміння винятковості та унікальності літери “ї”, яка міститься лише в цій абетці.
Якщо уважно розглядати пам’ятки української літератури, то побачимо існування знаку “и” та надрядкові позначення над ним (різні цяточки, риски, дужечки). Вже в “Ізборнику Святослава” (1073 року) маємо справу із графічним закріпленням звуку [йі].
У першій пол. ХІХ ст. спостерігаємо велику кількість способів написання звуку [йі] – и, іи, ять, й. Українські друкарні не мали можливості друкувати цю літеру, тому використовували усі можливі літери абеток різних мов, які мають у собі за основу “и” та будь-який надрядковий знак. Зображувалась літера “ї” і з допомогою літер “і” та “и”.
Наприклад, у кулішівці на місці “ї” писали “и”. Це видно у творчості Панаса Мирного, Лесі України та ін. Емський указ не сприяв відлиттю друкарської літери “ї”.
Лише у ХХ ст., після проведення декількох мовних реформ, українська абетка отримала єдино затверджений варіант графічного позначення звуку [йі].
Нині ця літера є символом унікальності української мови.
Джерело: СловОпис
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!