Історик Юрій Скіра розповідає про становлення та золоту добу львівського трамвая.
Сьогодні трамвай – органічна частина львівського життя і колориту. Важко повірити в те, що перші рейси електричного транспорту викликали у мешканців міста страх і обурення. Як і уявити, що трамвай колись піднімався на Високий Замок. Історик Юрій Скіра, аспірант кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Національного університету «Львівська політехніка», провів екскурсію пам’ятними місцями старого львівського трамвая, розповідає Tvoemisto.tv .
Трамвайні колії почали з’являтись у Центральній та Східній Європі в останній чверті дев’ятнадцятого століття, кардинально змінюючи панораму міст. Львів, який довго жив у межах середньовічних мурів, стрімко розширювався, і саме трамвай утвердив його як мегаполіс та підкреслив статус столиці Галіції та Лодомерії на карті Європи. Трамвайні колії створюють певну культуру інфраструктури й відносин між мешканцями міста.
1880 року на львівські вулиці виїхала кінка – кінний трамвай. Колія була дубовою, подекуди оббитою металом. Коні, що тягнули цілі вагони з пасажирами, були напрочуд витривалими. Кінка працювала до 1908 року, і коли кінний трамвай замінили електричним, коней продали на аукціоні. Ажіотаж був неймовірним – кожен добрий господар хотів мати таких працьовитих коней.
Перш ніж перейти від кінки до електричного трамвая, тогочасні технологи розглядали можливість використання парового двигуна. Та зрештою перемогла електрика. Проект запуску електричного трамвая у Львові було доручено віденській фірмі Siemens & Halske: Австро-Угорщина підтримувала свого виробника.
Львів’яни протестували проти електричного трамвая. По-перше, було скорочення працівників – для електричного трамвая було потрібно менше людей, ніж для конки. По-друге, були поширені міфи про страшну силу струму. Люди вірили, що, якщо закопати уражену струмом людину в землю, та витягне електрику з тіла потерпілого. Науковці зі Львівської політехніки були змушені написати розгромну статтю, доводячи, що вдареного струмом не можна закопувати в жодному разі.
Коли трамвай уперше поїхав на Личаківську, його закидали гнилими помідорами: люди просто не розуміли технічного прогресу. Та й водіям було несолодко: спершу вони працювали стоячи.
За Австро-Угорщини існували трамвайні вагони першого і другого класу – відповідно, різнились і ціни на квитки. У міжвоєнний період квиток на трамвай у Львові коштував двадцять грошів. Це чимало: селяни могли дозволити собі покататись на трамваї вкрай рідко. До слова, за тих часів у трамваях строго ловили «зайців». За часів кінки штраф сплачували не грішми, а натурою – «зайці» працювали на січкарні для коней. Тому безкоштовний проїзд коштував дорого.
Ми звикли до трамвайної мережі, яка існує у Львові останні кільканадцять років. Проте були й шляхи, про існування яких львів’яни навіть не здогадуються. Натяки на деякі з них – рейки, вмуровані в бруківку проїжджої частини – залишились на вулицях, віддалених від теперішніх трамвайних ліній.
Перший трамвайний маршрут сполучав головний залізничний вокзал із центром міста. Він відкрився 1894 року та їздив із вокзалу через Гетьманські вали (тепер проспект Свободи) до Стрийського парку. Його запуск був пов’язани із Крайовою виставкою у Львові. Вона розпочалась 5 червня 1894 року і була приурочена до сторіччя повстання Тадеуша Костюшка. Це було найяскравіше видовище за всю історію австрійської Галичини.
1895 року була прокладена ще одна колія з головного вокзалу через вулицю Коперника, площу Ринок на Личаківську до цвинтаря.
Був також маршрут вулицею Куліша повз Оперний театр до центру. 1910 року колію довели до Високого Замку. Трамвай піднімався вулицями Лисенка та Гуцульською, а далі вулицею Кривоноса просто до підніжжя гори. Цей маршрут ліквідували 1970 року.
Ще один довгий маршрут ішов до станції Личаків, де колись був залізничний вокзал, звідки ходили потяги до Винників і Підгайців. Від Віденської кав’ярні трамвай вирушав на Личаків якраз за півгодини до відправлення кожного потяга. До останнього часу ця колія використовувалась для вантажних перевезень.
Із нинішньої вулиці Франка колія йшла на Зелену. За радянських часів її демонтували, бо Зеленою вирішили пустити тролейбус.
Коли Львів був окупований німцями під час Другої світової війни, трамвай далі ходив містом, зокрема, повз Замарстинівську, де в ґетто в нелюдських умовах нацисти тримали євреїв. Вагон тоді був поділений ланцюгом на дві частини – для мешканців міста та німців. Частина для львів’ян часто була напхана під зав’язку, тоді як у німецькій половині могла їхати навіть одна людина.
Раніше трамвайна колія на Коперника доходила до теперішньої вулиці Словацького й повертала, огинаючи головну пошту. Саме там у трамвайному вагоні 31 січня 1949 року вбили начальника штабу Української Повстанської Армії Олексу Гасина. Він помітив, що на ним стежить чекіст, і хотів вийти на зупинці, але не встиг.
Із початку шістдесятих радянська влада зробила ставку на тролейбуси й почала поступово відмовлятись від розгалуженої трамвайної мережі. Лише зараз ми бачимо, як у Львові відроджується трамвай.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини