Українське видавництво «Знання», яке спеціалізується на виданні підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів та художньої літератури, нині значно розширило сферу своєї діяльності і публікує твори класиків світової та вітчизняної літератури, насамперед маловідомі для українських читачів.
Головний редактор видавництва «Знання» Володимир Павлович Розумний зазначив, що у виданні перекладів «Знання» віддає перевагу тим творам, які українською мовою не друкувалися взагалі або ж були видані давно і потребують осучаснення. Найважливіша вимога видавництва до майбутньої книги – вона має бути корисною для суспільства, допомагати жити тим людям, які будуть її читати, допомагати людям краще розуміти інших людей і суспільство загалом.
«Видавництво шукає надійного, амбітного, працьовитого перекладача. Хтось, знаючи іноземну мову, шукає видавця. І якщо ми знаходимо одне одного – тоді читач отримує добрий текст доступною мовою, ми – нового перекладача, перекладач – гонорар, гарантію нових замовлень та достойне місце у тісному перекладацькому світі».
Про це, а також про видання українських перекладів, роботу перекладачів, літературу, яку варто прочитати Володимир Розумний розповів в інтерв’ю IA ZIK.
– Пане Володимире, наскільки затребуваними на сучасному книжковому ринку є якісні переклади українською?
– Сучасний читач художньої літератури, це, як правило, людина освічена, яка дуже часто має можливість прочитати той чи інший твір в Інтернеті російською чи польською мовами. Багато читачів читають зарубіжну класику в оригіналі. Тому сьогодні пропонувати читачеві неякісний переклад – просто непристойно. (Хоча їх на книжковому ринку ще можна зустріти). Для нас такий переклад неприйнятний ще й тому, що видавництво «Знання» разом із варіантом книги українською мовою видає книгу англійською, до того ж, на кожній сторінці тексти подаються синхронно – абзац в абзац. І, зрозуміло, знайдеться багато таких читачів, які будуть порівнювати текст українською із текстом англійською мовою. І серед цих людей будуть фахівці, вчителі, викладачі – адже саме для цього і видаються тексти двома мовами (у двох книгах). Тому нам з усіх міркувань треба видавати тільки якісні переклади. Саме таких принципів ми дотримуємося і при виданні творів в інших серіях, де тексти перекладів видаються тільки українською мовою (серії «Скарби», «Скарби: молодіжна серія», «Голоси Європи», «Класна література», «Скарбничка»).
– Що спонукало Вас видавати переклади художніх текстів українською мовою?
– Запитання і просте, і складне. Справді, багато років – більше 20-ти – видавництво було активним видавцем підручників і навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів. В основному це були підручники з економічної тематики, з історії, філософії, правознавства, географії, мовознавства, міжнародних відносин. Авторами цих підручників були, як правило, викладачі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, та інших навчальних закладів м.Києва, Харкова, Одеси, Львова, Тернополя та ін. Але видавництво постійно видавало книги і англійською мовою. Це були своєрідні посібники для тих, хто вивчав англійську мову. Більше того, видавництво видавало англійською мовою газету «Дайджест» для тих, хто вивчає англійську мову.» Її можна було передплатити на рік і регулярно отримувати поштою. Це до того, що видавництво ніколи не було байдужим до видання книг у перекладі з інших мов, а особливо до літератури у перекладі з англійської мови.
З часом, у зв’язку із розширенням міжнародних зв’язків України, зростанням потреби у людях, які володіють іноземними мовами і насамперед англійською, з’явилась потреба у виданні неадаптованих текстів англійською мовою, у виданні повних текстів (без скорочень). Тому ми, мабуть, одними із перших помітили потребу в такій літературі і намагаємося якомога краще видавати такі книги.
Сьогодні ми видаємо дві серії книг «Англійська бібліотека» і «Американська бібліотека» в яких книги видаються двома мовами: одна книга англійською (це оригінальний текст книги англійською) і друга книга – українською (якісний сучасний переклад цієї книги українською).
Окремо треба сказати, про видання творів світової художньої літератури тільки у перекладі українською мовою.(Таких книг щороку видавництво видає досить велику кількість, тому я назву лише серії. Видавництво видає такі книги в серіях «Скарби», «Скарби. Молодіжна серія» і «Класна література»).
Після здобуття незалежності Україна з кожним роком все більше інтегрується у світове співтовариство і, закономірно, в Україні зростає потреба у приєднанні до культурної спадщини інших, насамперед розвинених країн, їхніх традицій, науки, освіти і художньої літератури. Тому не дивно, що видавництво з кожним роком видає все більше таких книг. Якщо врахувати, що ми прагнемо видавати все більше книг також українських авторів, особливо тих, які раніше були репресовані або просто замовчувалися, то зростання інтересу з боку видавництва до книг зарубіжних авторів, світової класики, – це позитивне явище, його треба вітати і підтримувати навіть на рівні державної політики. На жаль, до сьогодні цим опікуються тільки видавництва. Правда, треба сказати, що окремі держави зацікавлені у поширенні їхньої культури і, зокрема, кращих або сучасних зразків творів художньої літератури і надають підтримку видавництвам, видавцям, які працюють на цьому напрямі (надають гранти, створюють спеціальні програми, вдаються до інших заходів підтримки). Але кількість цих гранті зрозуміло, обмежена, і проблема залишається. Але поле діяльності для видавництв тут безмежне, світова література, як і мистецтво невичерпні за своєю багатоманітність і глибиною.
У поставленому запитанні є ще одна сторона, яка суттєво впливає на зростання інтересу видавництв до видання перекладної художньої літератури. В останні роки із відомих причин суттєво обмежились можливості навчальних закладів у закупівлі навчальної літератури.
– Для якої вікової категорії розраховані Ваші книги?
– Для читачів всіх вікових категорій: дітей дошкільного віку, школярів старших класів і студентської молоді, дорослих усіх вікових груп.
Ось у серпні видана книга литовської письменниці Ліни Жутайте «Кіка-Міка і Гном, що у всьому любить лад» якраз для найменших діток. Звичайно, цю книгу мають читати діткам дорослі. Але книга на 90 відсотків – це ілюстрації, і це підходить для дітей). Школярів молодших класів (тільки в цьому році видавництвом видані «Чарівні американські казки» Л.Ф. Баума – прекрасно ілюстровані відомим художником Костянтином Лавро. Для дітей середнього шкільного віку, – із найновіших книг, не беручи до уваги книг зарубіжних класиків, у минулому році нами видано дві книги добре відомої в Україні письменниці Лесі Ворониної: «Таємне Товариство Брехунів» і «Таємне Товариство Боягузів», а в цьому році ось зараз, до Львівського Форуму видана її третя книга із серії про таємні товариства «Таємне Товариство Ботанів».
Ці книги складають основну частину видавничого портфеля. Серед них книги зарубіжної і вітчизняної класики. – твори Ф. Купера, Дж. Лондона, Марка Твена, Оноре де Бальзака, О.Генрі, Дж.К.Джерома, Майн Ріда, Стівена Крейна, Ф.С. Фіцджеральда, Т. Драйзера, Г.Флобера, Е. Сетон-Томпсона, Шекспіра, Мольєра, Г. Веллса, Дж. Остін, Е. Бронте, Р. Кіплінга, Гі де Мопасана, К. Чапека, Д.Дефо, Жуль Верна, Е. Несбіт, Стендаля, В. Скотта, М.Конопницької, Ф.Кафки, багатьох інших.
Цілеспрямовано видаємо твори добре відомих і мало відомих українських письменників від Пантелеймона Куліша, Квітки-Основ’яненка, О. Кобилянської, О. Стороженка, Шолом-Алейхема до Короліва-Старого, В. Винниченка, М. Хвильового, М. Куліша, У.Самчука, В.Підмогильного, П.Тичини, В. Сосюри, Марка Вовчка,М. Коцюбинського, В. Стефаника, Івана Багряного, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Григора Тютюнника, Євгена Гуцала, Василя Симоненка та інших.
– Скільки років Ви вже працюєте з перекладачами й видаєте переклади художніх книг?
– Понад 20 років.
– Із яких переважно мов Ви видаєте переклади українською?
– Сьогодні видавництво видає переклади творів художньої літератури з англійської, німецької, їдиш, литовської, польської, чеської, російської, румунської, угорської, французької мов. Готуються до видання також книги з інших мов.
– Які у Вас вимоги до перекладу книг?
– Це має бути якісний переклад – з оригіналу, а не з інших перекладів, переклад саме того тексту (видання), яке пропонує видавництво, повний переклад – без пропусків абзаців, слів…
Переклад художнього твору відрізняється від перекладу технічного тексту, інструкції, юридичного тексту, наукової роботи тощо. До кожного тексту – свої вимоги. У перекладі художнього твору, безумовно, має бути і точність: географічні назви, історичні факти, імена відомих людей, творів мистецтва тощо… Але в художньому творі зажди є поетичність – у стилі автора, слові, атмосфері життя героїв, почуття людей, захоплення, любов, надія на… майбутнє, оцінки певних явищ життя людей, стосунки між людьми… І все це перекладач має бачити, відчувати і уміти передати українською мовою. Тому хороший перекладач – це завжди ентузіаст, коли він в тексті, працює не із примусу, захоплений твором, автором, героями, епохою їхнього життя, і хоче донести все це українському читачеві як святиню, як скарб. І читач завжди вдячний такому перекладачеві. І видавництво «Знання» теж вдячне. Ми дуже цінуємо таких перекладачів і намагаємося співпрацювати з ними. Звичайно, інші видавництва це теж швидко помічають.
– Чи важко знайти сьогодні достойного перекладача для перекладу книг?
– Спочатку – важко було. Шукали порад від авторів підручників з англійської мови, розробили тестові вимоги для творчої перекладацької молоді, яка ще не могла показати книгу зі своїм прізвищем на титулі. Переконати визнаних перекладачів – Олексу Негребецького, Ілька Корунця чи Андрія Павлишина взятися за переклад – не завжди легко. Вони люди зайняті, іноді можуть перекладати «для душі» твір, який матиме суттєві ризики у роздрібному продажу.
На сьогодні маємо найбільше перекладачів із двох «перекладацьких» столиць України – Києва та Львова. Але географія добрих перекладачів – вся Україна. Мабуть, повторюся, що легальність перекладу (тобто наявність угоди з автором чи його правонаступниками, виконання умов договору щодо етапів оплати, інших суттєвих домовленостей) – корпоративний стандарт передбачає багато вимог. Можливо, не менше, ніж до якості самих текстів. А по-іншому і бути не може, адже ми справедливо надіємося, що перекладач після виходу книги популяризуватиме нашу спільну працю – свій переклад і нашу книгу.
Відкриття для видавництва та для світу нового імені у перекладацтві – дуже непростий процес. Це як у астрономії – роками можна шукати нову зірку у нічному небі. Можна і не знайти. Молоді люди із бажанням перекладати світову класику – бажані для видавництва.
Метод вибору перекладача – один для всіх «новобранців». Тестовий переклад, його оцінка. Потім – тестовий переклад частини іншої книги (яка може бути у виробництві та плануватися до видання). Тут друге тестування вже буде із оплатою гонорару за здійснений шматок перекладу. Оплачено, незалежно від того, чи буде його використано у виданні книги. Вже після цього – замовлення на здійснення перекладу цілісного літературного твору. Останній відбір перекладацьких пропозицій – із семи претендентів ми знайшли одну, дуже здібну перекладачку. Зараз вона робить переклад вже третьої книги (щоправда, у тандемі з іншими перекладачами).
Ми шукаємо надійного, амбітного, працьовитого перекладача. Хтось, знаючи іноземну мову, шукає видавця. І якщо ми знаходимо одне одного – тоді читач отримує добрий текст доступною мовою, ми – нового перекладача, перекладач – гонорар, гарантію нових замовлень та достойне місце у тісному перекладацькому світі.
– Які трапляються труднощі з перекладачами при виборі якісного перекладу?
– Трапляються випадки, коли перекладач пропонує переклад не з оригiналу англiйською мовою, а з тeксту росiйською мовою. Iноді просимо перекладача подати переклад з англiйської. Зазвичай, вiн цього зробити не може. Вiдмовляємося вiд спiвпрацi. Але найбiльшi труднощi виникають, коли шукаємо авторiв перекладу або їхнiх спадкоємцiв, щоб укласти договiр на право використати переклад. Тут багато рiзних тонкощiв.
– Як Ви обираєте твори, які плануєте перекладати і друкувати?
– Це дуже складне питання, не відповіси одним реченням. Не буду прагнути сказати щось нове і абсолютне. Назву чи означу тільки загальні підходи. Саме в тому, що видає видавництво, увесь сенс його роботи. Причому, як у вимірі фінансових результатів, так і у вимірі його культурологічної місії у суспільстві. Тому формування видавничого портфеля – це справа не тільки керівництва видавництва, а й всього колективу. У нас хороший склад редакторів. Це люди молоді, з університетською освітою, творчі, вони постійно перебувають у вирі суспільного життя. Вони в курсі справ, що видається в Україні, що є в книгарнях, на ринку і мають свою думку, що треба було б видати. Вносять свої пропозиції, які потім вивчає відділ реалізації, бухгалтерія, директор. І приймаємо відповідне рішення. Нам радять щось видати фахівці Київського національного університету ім. Т.Шевченка, інших ВНЗ Києва та інших міст, багато із них автори підручників і навчальних посібників для студентів ВНЗ і для учнів середньої школи, які ми разом видавали.
І ще один важливий момент. Видавництво «Знання» постійно бере участь у всіх найавторитетніших книжкових виставках-ярмарках в Україні (Києві, Львові, Харкові, Одесі та інших містах), а також Німеччині (Франкфурт-на-Майні), Польщі, Білорусі, Казахстані, Литві та інших країнах. В Україні активно діє Асоціація книговидавців і книгорозповсюджувачів (Президент асоціації Афонін О.В.), членом якої є і видавництво «Знання». Завдяки асоціації всі видавці практично знають, що видається в Україні. Тобто, ми орієнтуємося в тому, які тенденції відбуваються у книговиданні і книгочитанні. А далі – справа культури і розуміння своєї культурологічної місії в країні (з урахуванням стану фінансів видавництва) директора видавництва. Рішення приймає він, і відповідальність бере на себе теж саме він. Найважливіша вимога видавництва до майбутньої книги – вона має бути корисною для суспільства, допомагати жити тим людям, які будуть її читати, допомагати людям краще розуміти інших людей і суспільство загалом. Ми хотіли б нести людям (читачам виданих нами книг) найкращі здобутки світової культури та літератури.
Сьогодні є можливість видавати твори, які тривалий час замовчувалися, особливо твори українських авторів (М.Хвильовий, М. Йогансен, Улас Самчук, Іван Багряний, В. Сосюра, В.Симоненко, О. Довженко, багато інших) – до них особлива увага. Є можливість, слава Богу, видавати переклади творів зарубіжних авторів, які раніше видавали лише російською мовою або взагалі не видавали ні українською, ні російською.
Ми хотіли б видавати більше сучасних письменників і України, і зарубіжних – це надзвичайно цікаво, Аби тільки були можливості А вони створюються тільки силами самого видавництва. Світ художної літератури невичерпний.
– Що б Ви порадили прочитати із виданих нами книг?
– Загалом серед виданих нами книг немає жодної, яку не варто було б прочитати. Кажу це абсолютно щиро. Всі книги – висока класика. Кожна – вершина світової культури. Їх треба читати, читати не поспішаючи. Один письменник сказав, що кожну книжку треба читати так само повільно, як повільно вона писалася автором.
Порадити щось прочитати можна лише конкретній людині. Причому, одна справа порадити школяреві 3 класу, і зовсім інша – школяреві 10 класу, студенту-філологу чи студенту-математику, вчителеві чи бухгалтеру, журналісту, який має досвід 10-15 років роботи в районній газеті чи журналісту-міжнароднику, мамі, у якої троє дорослих дітей чи юній студентці університету.
Людині, яка любить пригодницьку літературу, якщо вона тільки входить у цей світ, я б порадив прочитати спочатку «Біле ікло» або «Син вовка» Джека Лондона, Дж. Кервуда «Казан, благородний вовк». Ці книги сповнені високої мудрості і викликають сильні почуття. Порадив би обов’язково прочитати видані видавництвом книги Артура Конан Дойла, Карела Чапека, Едгара По, Честертона, Генрика Сенкевича… Звичайно, мені хотілося б сказати про кожну нашу книгу.
Але я не буду далі давати поради. Ми намагаємося в анотації до кожної книги правильно і чесно вказувати на зміст цієї книги. Анотація, часто і художнє оформлення книги завжди допоможуть читачеві зорієнтуватися, чи ця книга йому цікава. Хоча – повторюся – серед виданих нами книг немає жодної нецікавої. Головне, щоб вона відповідала інтересам читача. Хіба треба говорити, що книги (твори) Р.Кіплінга, Ч. Діккенса, О. Вайльда, Г. Уеллса, Жуль Верна, Е. Бронте, Дж. Остін, Гі де Мопассана, Марка Твена, Вальтера Скотта, Еміля Золя, Е.Сетон-Томпсона цікаві, і мудрі?! Аби тільки читач зміг осягнути мудрість цих авторів.
Для тих, хто ще з недовірою ставиться до сучасної української літератури, скажу, прочитайте, будь ласка, тільки одну новелу Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном», і ви відкриєте для себе великого письменника. Те ж саме можна сказати про твори Євгена Гуцала, Івана Багряного, і – пробачте мені мій архаїзм – про Пантелемона Куліша (Тарас Шевченко був старшим боярином на весіллі у П. Куліша. Це теж говорить про масштаб особистості П. Куліша), про Миколу Куліша, Михайла Коцюбинського (насамперед «Тіні забутих предків»), багатьох інших.
Розмовляла Соломія Андрієвська,
для IA ZIK
☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!
