Цей день в історії Львова: Завоювання поляками Львова

В 1349 році польський король Казимир III за підтримки Чехії та Угорщини захопив більшу частину Галичини зі Львовом включно і Волині, які по його смерті стали спадковими землями угорських монархів, котрі до початку ХХ століття титулувались королями Галичини та Володимирії.

Після сходження на престол Казимир III продовжив розпочату його батьком Владиславом Локетеком політику замирення із сусідами – у 1335 році він відмовився на користь чеського короля Яна Люксембурга від Сілезії і виплатив йому компенсацію за відмову від претензій на польську корону, того ж року продовжив воєнний союз зі своїм зятем королем Угорщини Карлом Робертом Анжуйським, одруженим на його сестрі, пообіцявши тому польський трон в разі переривання династії П’ястів, і погодився платити данину Золотій Орді, щоб уникнути набігів на свої землі. У 1343 році Казимир видав свою доньку Ельжбету заміж за герцога Західної Померанії Богуслава V Великого, завдяки чому уклав з ним воєнний союз проти Тевтонського ордену, що зупинило їх просування у Східніїй Померанії, і в 1348 році примирився із мазовецькими та плоцькими князями.

Казимир Великий (1310-1370) пензля Марчелло Бачареллі – останній король Польщі з династії П’ястів, титулярний король Русі фото: jnsm.com.ua

Уникнувши війни на чотири фронти, втрату земель на заході і півночі Казимир компенсував експансією на Схід, втрутившись у боротьбу за Галичину і Волинь, де в 1340 році боярами був отруєний король Русі Юрій II Болеслав з династії П’ястів, зі смертю якого корона перейшла до його зятя литовського князевича Любарта Гедиміновича.

За допомогою угорського воєводи Вілерма Казимир захопив Перемишель і Львів, але взимку 1341 року лідер боярсько-олігархічної верхівки Галичини і її фактичнй правитель воєвода Дмитро Дедько за підтримки татар здійснив походи у Польщу та Угорщину, що змусило Казимира ІІІ замиритись із Любартом і в 1344 році визнати владу литовців на Волині та Галичині в обімін на їх підтримку у війні проти сілезького Ратиборське князівства.

Проте, після поразки князів Ольгерта і Кейсута у 1348 році в битві із Тевтонським орденом біля Ковно і несподіваної смерті Дмира Детька, Казимир III уклав союз із Чехією та Угорщиною і в 1349 році захопив Львів і Галич. За щорічну данину він отримав від Золотої орди право на всю Галичину і Холмщину й розпочав завоювання Волині, змусивши князя Волинського Любарта Гелиміновича визнати себе васалом Польщі.

Людовик Угорський (1326-1382) пензля Марчелло Бачареллі – перший король Галичини та Володимирії фото: jnsm.com.ua

По смерті Казимира ІІІ в 1370 році королем Польщі і Русі став його племінник угорський король Людовик I Великий з династії Анжу. Мало цікавлячись своїми північними володіннями, він передав їх в управління своїй матері Єлизаветі Польській (сестрі Казимира), а Галичину – сілезькому князю Владиславу Опольчику. У грудні 1378 року Людовик передав Руське королівство своїй дочці Марії, яка по смерті батька стала королевою Угорщини, всі монархи якої до падіння Австро-Угорщини на початку ХХ століття на відміну від королів Польщі (яка відійшла другій дочці Людовика Ядвизі, майбутній дружині Владислава II Ягайла) титулувались королями Галичини та (Во)Лодимирії.

Боротьба за галицько-волинську спадщину між П’ястами і Гедиміновичами тривала до 1392 року і завершилась її розділом – Галичина, Холмщина, Белзьке князівство і Поділля відійшли до Польського королівства, а Волинь – до Великого князівства Литовського, коли вони вже входили до єдиної держави Речі Посполитої.

Володимир Лук’янюк спеціально для «Цей день в історії»

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини