Стародавній Львів – це місто, де архітектура різних епох, традицій, стилів заходу і сходу створила унікальний архітектурно-ландшафтний ансамбль. Приїхавши до Львова, Ви відчуєте неповторний дух, смак і пристрасть Галичини. Львів … Чудове, древнє, мальовниче місто, яке у середині 13-го сторіччя на місці древнього містечка заснував князь Данило Галицький і назвав його на честь свого сина Лева. Вперше він згадується в Галицько-Волинському літописі у зв’язку з описом пожежі в м. Холм, що сталася, за уточненими даними, навесні 1256. Здавна на гербі міста золотий лев охороняє міські ворота.
Територія міста та околиць була заселена ще в епоху мезоліту (близько 8 тис. років тому), про що свідчать знаряддя праці того часу, знайдені на його північно-західній і південно-східній окраїнах.
750 років тому на площі Старий Ринок вирувало насичене життя, сюди на торг з’їжджалися купці з Європи та Азії: європейці завозили на продаж тканину, шкіру, срібло і зброю, а греки та вірмени – шовк, східний корінь і вино.
У 70-х роках 13-го століття український князь Лев Данилович переніс з Галича до Львова столицю своєї могутньої держави, кордони якої тягнулися від Вісли до Чорного моря. Проте історична доля поставилася не дуже прихильно до Галицько-Волинського князівства: ослаблене постійними нападами монголо-татар і міжусобними чварами, воно стало легкою здобиччю польського королівства.
Над містом панував замок, побудований на Княжій горі (Високий Замок). Підпорядкувавши Південно-Західну Русь, Бурундай в 1259 році змусив галицько-волинських князів зруйнувати укріплення міст, в т. ч. і Львівський замок. Пізніше він був відбудований і в 1286 році захистив місто від нападу монгольського хана Телебуги.
Навколо гори, на якій стояв замок, розташовувалося місто. Воно займало територію на північ до села Вознесіння, на захід і південь – до річок Полтви і Пасіки. Його центр розташовувався біля північно-західного схилу Княжої гори. Тут височіла велика кількість будинків, близько 10 православних церков. На південній стороні, по дорозі до Городку, стояв монастир св. Юри, відомий з 1341 року, а поблизу Галицької дороги – інший, назва якого не встановлено (пізніше монастир домініканців). Найбільш густо була заселена територія, де тепер площа Старого Ринку та початок вулиці Богдана Хмельницького.
Уздовж узгір’я проходила головна вулиця міста – Волинська дорога, до якої примикала і центральна торгова площа. З інших вулиць найбільш значними були Галицька, Глинянська або Подільська.
Провідне місце в економіці Львова займали ремесла і торгівля. У XIV ст. виникли перші цехи. У реєстрі 1425 року згадуються об’єднання різників, пекарів, ковалів, шевців, кравців, кушнірів.
До наших днів зберігся дзвін церкви св. Юри, відлитий у 1341 році, Що підтверджує наявність тут складної ливарної техніки. Були розвинені також ювелірна справа, гравірування, ковальський, шевський промисли, гончарство і т. д. На повноводній в ті часи річці Полтві стояли млини. Вироблялися мед, пиво, перероблявся бджолиний віск.
Розташування міста досить зручне – тут перетиналися торговельні шляхи між Сходом і Заходом. Завдяки такому розташуванню Львів став центром торгівлі і технічного розвитку Східної Європи. Саме тут вперше почали застосовувати гас і гасову лампу. Найвища точка міста – гора Високий Замок (Княжа гора) досягає 411 м над рівнем моря (з них 22 м насипані).
У Львові оселилося багато купців з інших країн. Тут жили вірмени, татари, німці, греки, євреї, італійці. Вірмени, які переселилися до Львова з Криму, займали окремий квартал в районі Підзамче.
Високого рівня досягла культура населення міста, що виросла на основі культури Київської Русі. Отримали розвиток живопис, мистецтво прикраси рукописних книг, значних успіхів досягла писемність. Однак під час ворожих нападів багато пам’ятників матеріальної та духовної культури були знищені. Про високий рівень живопису у Львові свідчить збережена ікона Богородиці з Онуфріївського монастиря. У місті зберігалися літописні кодекси.
У 1356 році Львів отримав самоврядування за магдебурзьким правом. Воно забезпечувало охорону інтересів патриціїв – багатих купців-католиків, які захопили основні посади в органах міського самоврядування – раді міста та судовій палаті. Квартал, де оселилися західноєвропейські купці, в кінці XIV – початку XV ст. перетворився в новий центр міста. Він являв собою чотирикутник, обведений високою кам’яною стіною з вежами, валом і наповненим водою ровом. У XVI ст. була побудована ще одна стіна з більш просторими баштами. За цією стіною також був вал із частоколом і глибокий, наповнений водою рів, а з західної сторони протікала річка Полтва. Фрагменти цих стін збереглися до теперішнього часу. У центрі міста знаходилася площа Ринок. Тут стояла ратуша, в якій розміщувалися міські установи. У 1381 році в новій частині міста спалахнула величезна пожежа, яка знищила багато будівель.
У другій половині XV ст. в економічному житті міста, після порівняльного розквіту в XIV і першій половині XV ст., настав застій, викликаний завоюванням Балканського півострова турками і припиненням торговельних зв’язків зі Сходом. У другій половині XVI ст. почався новий економічний підйом, розвивалися ремесла. Процес утворення нових цехів не припинявся і пізніше, аж до другої половини XVIII ст. У 1772 році в місті було 37 цехових організацій. Незважаючи на примітивність техніки, мистецтво львівських майстрів досягло високого рівня.
У деяких галузях економіки Львів відігравав роль центру всієї Речі Посполитої. Це стосувалося, зокрема, виробництва зброї. Особливо цінувалися вироби львівських золотарів, зокрема знаменитого майстра Тимофія Касіяновича. Львів відігравав також роль центру мод і мистецьких смаків для Молдавії, Валахії та інших країн.
Середньовічний Львів був також важливим торговим центром, надаючи великий вплив на розвиток внутрішнього ринку на західноукраїнських землях. Крім торгівлі із західноукраїнськими містами, львівські купці вели торговельні операції в Кракові, Варшаві, Вільню, Гданську, де продавали поташ, ліс, хліб та інші продукти сільського господарства, а звідти привозили іноземні товари. До Львова приїжджали купці з Києва, Кам’янця-Подільського та багатьох інших міст.
Населення середньовічного Львова складалося з наступних соціальних груп: шляхти, духовенства, міщан і приміських селян. Дві перші групи були нечисленні, але користувалися більшістю королівських привілеїв.
Хоча для Львова, як і для інших міст періоду середньовіччя, були характерні забрудненість, відсутність санітарії, він вже на початку XV ст. мав водопровід – спочатку з глиняних труб, пізніше з дерев’яних, окутих залізом. Траса їх проходження трималася в суворій таємниці.
До раннього середньовіччя відноситься і початок львівської фармацевтики. У міських актах за 1445 рік є відомості про фармацевта Василя Русина, який став громадянином міста.
Львів протягом століть був не тільки великим економічним, але й культурним центром України.
У 1572-1573 рр. українські міщани надали допомогу друкареві Івану Федорову в організації у Львові друкарні. У 1574 році тут вийшли перші на Україні друковані книги «Апостол» і «Буквар». Після смерті Федорова друкарня працювала під керівництвом Львівського братства.
У 1608 році у Львові засновано єзуїтську колегію, яка перетворилася в 1661 році в академію (університет) з чотирма факультетами: філософським, юридичним, медичним і богословським.
У Львові зберігся ряд пам’яток архітектури та мистецтва XVI-XVII ст. Так, цінними пам’ятками львівської архітектури є Латинський та Вірменський собори (XIV ст.). В кінці XVI ст. побудовані Чорна Кам’яниця (архітектор П. Красовський) та будинок Корнякта (архітектор П. Барбон), Успенська церква (архітектори П. Римлянин, В. Капінос, А. Прихильний) з каплицею Трьох Святителів (архітектор П. Красовський) та вежею Корнякта (архітектор П . Барбон), а на початку XVII ст. – оборонна П’ятницька церква, каплиця Боїмів, прикрашені високохудожньою скульптурою. Унікальним за своїм значенням архітектурним шедевром XVI, XVII, XVIII ст. є ансамбль з 44 будівель на площі Ринок, а також ряд будинків на вулицях Сербській, Краківській, Лесі Українки та інших. Видатними пам’ятниками XVIII ст. є також побудований в стилі бароко в 1745-1770 рр.. собор св. Юра (архітектори Б. Меретин і Ян де Вітте) і костьол домініканців за проектом Яна де Вітта.
У зв’язку з розширенням міста в кінці XVIII ст. були розібрані оборонні стіни і вежі, а згодом (у другій половині XIX ст.) річка Полтва перекрита і перетворена в головний колектор каналізації. Колишні передмістя і деякі з приміських сіл (Замарстинів, Клепарів та ін.) поступово злилися з містом.
Відбувалися зміни і в культурному житті міста. Академія в 1787 році була перетворена в світський університет. З часом в університеті дозволено викладання деяких предметів українською мовою.
Демократичну течію, що сформувалася в 30-х рр. XIX ст., очолювали Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький, відомі в українській літературі як «Руська трійця». Вони вважали своїм завданням працювати на користь народу, піднімати його свідомість. Ними був підготовлений і виданий в 1837 році в Будапешті альманах «Русалка Дністровая».
У 1861 році Львів сполучений залізницею з Перемишлем. У 1879 році завершено будівництво залізниці, що з’єднала Галичину з Австро-Угорщиною через Карпати, у 1889 році встановлено залізничне сполучення з Бродами.
У другій половині 19 століття у Львівській області відкрилося Бориславське родовище нафти. Це дало поштовх розвитку нафтопереробної промисловості, яка спричинила бурхливий технічний прогрес. У місті почали споруджувати банки, готелі, громадські установи, а також прокладати трамвайну лінію.
У 1939-1991 року Львів потрапив під владу тоталітарного режиму Радянського Союзу. Після прийняття Україною незалежності місто відродилося і стало центром духовного і культурного відродження української нації.
Джерело: Ukrainian people
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини