Цвібак на вагу золота

Вигадана історія на основі реальних подій

Цвібак © Maria Rud

У понеділок, 13-го вересня 1880 року, втретє перебуваючи у Львові, найясніший цісар Франц Йосиф І виявив милість прийняти простих мешканців Лємбергу в Українському Народному Домі.
І саме ця подія запам’яталася городянам найбільше з-поміж усіх тодішніх імпрез із участю славного цісаря.

Справа у тім, що під час прийому Франц Йосиф І завів розмову з якоюсь пані Шепарович. Він поцікавився життям її родини, а потім подарував їй золотий перстень з діамантом та промовив українською:

– Дякую.

Фурор був надзвичайний. Пані Шепарович миттєво здобула популярність у всенькому місті. Її успіху раділи, але більше заздрили, бо, на думку більшості, пані Шепарович не варта того, аби ні з того, ні з сього оце просто так забагатіти в одну мить.
Втім, такий щирий цісарський дар пані Шепарович отримала не за гарні очі. У такий спосіб Франц Йосиф І дякував пані за… галицький цвібак.
Як же так сталося, що проста львівська пані мала щастя почастувати самого цісаря власноруч спеченим домашнім цвібаком?
Відповідь на це питання в ту мить знали лишень три персони: найясніший Цісар, пані Шепарович та граф Кінський, особистий кухмістер Франца Йосифа І.
Усіх їх трьох примхлива пані Фортуна звела в одному місці – у львівській Ратуші.
У неділю ввечері, 12 вересня, цісар прибув на бал у міську Ратушу. Танці почали з полонезу. Потім заграли мазурку. Усе йшло добре і весело, аж раптом танцмейстер, кружляючи у танку, випадково зачепив цісаря плечем. Чоловік вибачився, але жодне «перепрошую» вже не могло повернути святковий настрій вибагливій вінценосній особі.

– O, mein Gott! – вигукнув граф Кінський, котрий спостерігав за танцями з буфету. – Усю поїздку зіпсовано! Кайзер більше ніколи не приїде до Львова!

– Ой, пане, та не робіть з блощиці коня! – втрутилася пані Шепарович. Вона була поряд, бо допомагала графу по кухні. – Зараз ми вашого кайзера швидко до тями приведемо!

Граф Кінський запитально подивився на жінку.

– Коли мій чоловік приходить додому не в гуморі, я після вечері все йому даю свого цвібака. Він його з’їдає весь до крихти, і стає йому файно на душі, – пояснила пані Шепарович.

– Bitte, Frau! Де можна взяти того цвібака? – запитав кухмайстер.

– Звісно, де. У мене, – гонорово повідомила пані Шепарович. – Щовечора свіжий маю для своєї родини.

Вже за 40 хвилин смачний галицький цвібак від пані Шепарович повернув святковий настрій Францу Йосифу І. Цвібак дуже припав йому до душі. І, як вже нам відомо, наступного дня в Українському Народному Домі цісар щедро подякував пані за смачне частування.

Ось так пані Шепарович своїм цвібаком зберегла добрі стосунки між видатним цісарем Францем Йосифом І і славетним містом Лева.

В’їзд цісаря Франца Йосифа І до Львова

У 1894-му році Франц Йосиф І знову приїхав до Львова. Історики стверджують, що метою його візиту була Крайова виставка. Також вони додають, що саме задля цієї визначної події – приїзду цісаря – збудовано першу лінію електричного трамваю. Новий міський транспорт з’єднував залізничний вокзал з виставковими площами.

Але пані Шепарович не погодилась би з вельмишановними істориками. Бо в 1894 році вона всім сусідам розповідала, що ясновельможний цісар приїздив у Львів саме до неї – на цвібак. Також вона авторитетно заявляла, що Франц Йосиф І особисто розпорядився щодо побудови трамвайної лінії від вокзалу до її помешкання, аби якомога швидше приїхати до пані і вже нарешті скуштувати смачного цвібака.

Тож, як бачите, цвібак є особливим, галицьким смаколиком. За нього навіть варто платити щирим золотом. А якщо вірити пані Шепарович, то саме завдяки цвібаку у місті Лева з’явився перший трамвай.

Автор: Сергій Трухімович для cvibak.com