“Армія повинна відчувати смак перемоги”: у 22 ОМБр розповіли про бої на Курщині https://24tv.ua/boyi-kurs

22 ОМБр одна з перших перетнула кордон Курської області у серпні 2024 року. Бійці бригади розповіли про бої на ворожій території.

Журналісти відвідали позиції українських захисників. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на Ukrainian Witness.

Як бійці воювали у Курській області Росії

Знайомство з військовими 22 ОМБр починається з позицій артилерії, яка відома не тільки своєю влучністю, а й майстерністю маскування. Зараз бригада працює на Харківському напрямку.

Після Курщини тут набагато спокійніше. Коли там (на Курщині) починалося, ми робили постійні перекати. Один день на одному місці, а на наступний – переміщувалися далі, й далі…
– розповідає Віталій “Вольт”, командир батареї 22 ОМБр.

Розрахунок САУ “Гвоздика” рухався постійно, іноді за день приходилося і два рази змінювати позицію. Бувало, що за день робилося до 100 пострілів, снарядів для роботи вистачало. Через таку інтенсивність бойових дій на сон військовим лишалося не більше 3 – 4 годин на добу.

Василь “Піксель”, топогеодезист, розказав, як все починалося для бригади. Спочатку їх вивели з Донецької області в Сумську на відновлення.

“Нас поставили на кордоні. З’являлися цілі – ми працювали по них. Трималось все в великій таємниці. Коли нам надали снаряди, перша думка у нас була, що буде наступ, тільки з їхньої сторони. Але коли з ночі все почалось, я був здивований. Навіть в Донецьку такого не бачив. І ми працювали, і інші частини працювали, і гради, і авіація наша… Бувало таке, що ми попадали у техніку (ворога) на ходу. І саме приємне, коли наша піхота виходила на нас і дякувала”, – розповідає він.

Від артилерії дуже багато залежить. Як кажуть, піт артилериста – це кров піхоти. Ми навіть на Донеччині так не працювали, як на Курщині,
– каже Дмитро “Кент”, старший навідник.

Нещодавно “Кент” був у відпустці в рідному Херсоні, і через три будинки від його дому ФПВ-дрон скинув боєприпас. Він з сумом згадує це: “З війни на війну”.

Марго Потапова, журналістка Ukrainian Witness, зустріла на позиції свого давнього знайомого Дмитра, старшого навідника, з яким рік тому робила репортаж біля Бахмутської новорічної ялинки. Він розповів, як важко приходилося на Курщині.

“Копали все вручну. Там не було таких лісів, як у нас. Посадки на 10 – 12 метрів завширшки, і все. Дуже важко було ховатися. Спасало те, що було літо і була зелень”, – згадує він.

Про роботу навідників розповів “Рой”, командир відділення БпЛА 22 ОМБр, пілот екіпажу розвідувального дрона “Лелека”.

“Ми очі механізованої бригади, і для нас операція почалась задовго до 6 серпня. Ми літали за кордон і дивились, що там і як побудовано, де і що укріплено, де особовий склад противника, як працює РЕБ, як розташовані укріпрайони, де яка техніка стоїть, які шляхи відходу, майбутні шляхи перетину кордону і таке інше. Потім, коли все почало відбуватися, ми супроводжували рух техніки. Працювали з бригадою за напрямком з самого початку і до самого кінця. Наш екіпаж знявся, коли бригада вже вся вийшла”, – каже “Рой”.

Росіяни постійно полюють на пілотів. Одного разу КАБ прилетів на льотний майданчик “Лелеки”. Екіпажу довелося швидко міняти позиції.

Роботи було багато, іноді за добу пілоти робили до 5 вильотів. На сон лишалося 3 – 5 годин максимум. Так, наприклад, екіпажем було виявлено ворожий гвинтокрил Ка-52, по якому потім відпрацювали, той вигорів, а пілот загинув. Також “Рой” та його побратими вдало наводили артилерію по мостах, давали розвідку по Коренево, в якому знайшли КСП десантників, давали оцінку інженерних споруд, по яких рухається техніка, сповіщали про місця мінування.

“Працювала важка артилерія, хаймарси та авіація. Ми очі, які дуже щільно і жадібно роздивляються те, на що можна навести тих, хто принесе вогонь”, – каже “Рой”.

Нарешті ми будемо дивитись, як горить чужа земля, не наша… Не треба виховувати солдатів на поразках і відступах. Армія повинна відчувати цей смак перемоги. Треба було подивитись на ті сяючі обличчя хлопців, коли 22-а бригада брала сотню полонених. Ми навіть не могли уявити, що їх стільки в тих щурячих норах. Треба було відчути ці почуття, – робить висновки “Рой”.

Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇

☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr


А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини

Дякуємо!