30 років тому, 15 січня 1992-го, президія Верховної Ради затвердила Державний Гімн України на музику Михайла Вербицького.
Пам’ятна дата з ініціативи Українського інституту національної пам’яті відповідно до постанови ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.
Гімн у перекладі з грецької мови означає “святкова пісня”. Державний Гімн є одним із державних символів та ідентифікує державу на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях тощо.
Державним Гімном України є пісня “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького.
“Символічно, що вірш «Ще не вмерла Україна» був створений на Наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині”, – пише Олександр Штоквиш у матеріалі до 200-річчя Михайла Вербицького.
У 1863 році в 4-му номері львівського літературно-політичного часопису “Мета” серед інших поезій Тараса Шевченка (“Лічу в неволі…”, “Мені однаково…”, “Весело сонечко ховалось”, “Заповіт”) був надрукований вірш “Ще не вмерла Україна”, і саме тому в Галичині він певний час вважався твором Кобзаря.
Насправді ж автором вірша був український етнограф, громадський діяч, поет Павло Чубинський, який написав його в Києві восени 1862 року.
Цей вірш припав композиторові Михайлу Вербицькому до вподоби як патріотичним змістом, так і легкістю форми.
Спершу композитор представив цю патріотичну пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної “Громади” в Перемишлі (нині територія Польщі). А щоб усі члени “Громади” могли співати разом, зробив із неї хорову композицію.
Уперше майбутній гімн публічно було виконано 10 березня 1865 року також у Перемишлі як заключний концертний номер перших у Галичині світських “вечерниць в пам’ять Тараса”.
Перший запис гімну “Ще не вмерла Україна” відбувся за участі визначного українського оперного співака Модеста Менцинського в жовтні 1910 році в Кельні (Німеччина) на фірмі “Gramophon”.
Тоді текст гімну мав такий вигляд:
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля!
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу, тіло ми положим
за свою свободу
І покажем, що ми, браття,
козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину
І тих, хто вміли умирати за нашу Вкраїну.
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
щоб не стратить марно нам свойого юнацтва.
Приспів.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇
☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!