Молоді курсанти мріяли про сім’ю, дітей і марили небом.
В жахливій катастрофі військового літака Ан-26 біля Чугуєва 25 вересня загинула майже вся 133-тя льотна група Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, вижив лише один із курсантів — В’ячеслав Золочевський. Серед загиблих були курсанти 2-го і 4-го курсів. Вони планували створити сім’ю, а перед польотом говорили, що щасливі, й обіцяли зателефонувати після приземлення, але назавжди залишились у небі, передає ТСН.
У загиблого курсанта Миколи Микитченка, який зазнав аварії під Чугуєвом, лишилася дружина Влада. Нині їй 21 рік, йому було 22 і він хотів стати цивільним пілотом. Вони дружили з дитинства, дівчина чекала його з АТО, коли повернувся — одразу одружилися і мріяли про дитину.
“Він говорив: “У нас буде дівчинка, така ж, як і ти, красива”. А я кажу: “Ні, я більше хочу хлопчика”, — пригадує вдова.
Ольга Гузь, сестра курсанта, пригадує, що її брат того дня не хотів летіти і повинен був проводжати маму на заробітки, але йому не вдалося — не відпросився.
“Казав: “Мам, я ж хотів тебе обійняти і так хотів тебе побачити”. І потім сказав, що передзвонить після польоту”, — пригадує сестра курсанта Миколи Микитченка Ольга Гузь.
Останню свою розмову з 23-річним Русланом Шереметом постійно згадує і його мама, якій син говорив про те, що щасливий.
“Мамо, я щасливий”. Це ті останні слова, які він мені сказав, і які донині у моїй пам’яті”, — каже Олена Шеремет, мама загиблого курсанта Руслана Шеремета.
А от піти в льотчики Руслана надихнув його дід, який служив в Афганістані, Грузії та Німеччині. І саме його розповіді найбільше захоплювали хлопця.
“Найбільше не те, що героїзм, а те, що відповідальні… Те, що в Афганістані сідали, зливали максимум палива, аби забрати вбитих, поранених… Каже: “Я теж хочу так”, — розповідає дідусь курсанта Руслана Шеремета Кадиржан Кахаржанов.
Закохані у небо були і в родині ще одного курсанта — 20-річного Олександра Скочкова, сина штурмана Іл-76, збитого терористами у 2014-му під Луганськом. Олександр у кадрах до фільму про батька з усмішкою на обличчі розповів, що найбільше любить небо за відчуття, для нього це була немов романтика. У тому ж фільмі мама Олександра сказала, що батько пишався б вибором сина.
Ще одного загиблого курсанта 133-ї льотної групи Дмитра Андрущенка згадують як завжди усміхненого юнака. У ліцеї, де він навчався, досі висить карта з прапорцями університетів. Саме на ній хлопець обирав заклад, де здобути омріяну професію.
“В моїй пам‘яті це була дуже світла, добра, весела, життєрадісна дитина. Він мріяв про кар‘єру військовослужбовця”, — пригадує класна керівниця Дмитра Ніна Омельченко.
Чотирьом наймолодшим курсантам 133-ї льотної групи було лише 19 років: це Дмитро Донець із Чернігівщини, Костянтин Зибюк з Хмельниччини, Олександр Клевець з Херсона, Богдан Матвійчук із Житомирщини. Їхні вчителі кажуть, що ці хлопці обрали небо ще у школі.
А от 22-річний Ростислав Булій з Львівщини про свою мрію літати нікому не розповідав. Перед тим, як вступити до авіаційного університету, закінчив економічний технікум. Водночас 20-річний Олександр Бойко з Сумщини здобував освіту в Шосткинському ліцеї-інтернаті спортивного профілю, де навчаються його брат і сестра.
Тим часом президент України 6 жовтня нагородив медаллю “За військову службу в Україні” — за самовіддане служіння українському народові та зразкове виконання військового обов’язку” всіх загиблих та одного курсанта, який вижив у катастрофі Ан-26.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!