Ветеран АТО, письменник та блогер Валерій Ананьєв розповів про найбільший страх військових на війні – потрапити у полон до терористів.
В інтерв’ю для “4 каналу” він зазначив, що його оминув цей досвід, втім він постійно готував себе до того, що повинен буде загинути у разі загрози захоплення окупантами, – пише obozrevatel.
“Я ніколи не був у полоні. І це для нас був найгірший страх. Ми нічого не боялися більше, ніж потрапити в полон. У мене є товариш, він потрапив у полон ще на початку війни. Але він був місцевий, і йому якось вдалося домовитися з цими чуваками. Його взяли саме “сєпари”, не росіяни. Йому вдалося їх переконати, що він на їхній стороні, зараз просто з’їздить додому, там якісь справи владнає і до них. І він утік”, – згадує захисник.
“Він розповідав, що хлопці, які були поряд з ним в підвалі, що вони там вже дуже довго сиділи. Їх щоденно били, катували. Хлопці жерли бетон, аби тільки здохнути, аби тільки не терпіти цього далі”.
За словами Ананьєва, багато його знайомих пережили полон і після нього вже морально були не здатні служити. До того, ж багато людей поверталися з інвалідністю.
“Багато в кого була граната з собою для себе. Цей момент дуже важливий, бо тут теж накладається цей комплекс маскулінності. Типу можна подумати, що коли буде підходити ворог, не буде варіантів, я дістану цю гранату, підірву себе разом з ними. Але насправді, коли дійсно страшно, цих всіх стереотипів вже в голові немає. Я обрізав собі в цій гранаті один вусик, там кільце тримається на двох вусиках металевих, щоб було легше його відігнути і витягти, навіть якщо будеш поранений”, – розповів про особисті переживання з приводу ймовірного потрапляння в полон ветеран.
“Я віддавав собі звіт в тому, що, коли трапиться така ситуація, у мене можуть з’явитися думки типу – а от може мене не вб’ють? От є ж хлопці повертаються. Щоб в мене точно таких думок не з’явилося, я розумів, що треба зробити щось таке, щоб у мене цього варіанту не було. Щоб я точно був переконаний, що якщо я потраплю в полон, я точно буду страждати. Тоді в цей період якраз чоловіку, у якого був герб набитий на руці, йому відрізали руку. Я подумав, що потрібно, мабуть, теж собі щось таке набити, щоб я точно знав, що за це татуювання мені буде боляче”, – додав Ананьєв і показав тату у вигляді портрету Тараса Шевченка на плечі.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!