6 грудня виповнилося 104 роки з дня народження легенди української медицини – хірурга Миколи Амосова.
Український контент пропонує згадати деякі з його думок, що актуальні і нині…
З виступу Миколи Амосова на лекції у Києві в 1945 році:
Я вважаю, що моє життя вдалося. Якщо б була інша можливість його прожити, я б все одно обрав цей шлях. Хоча спочатку хірургом я взагалі не збирався працювати. Однак саме ця справа зайняла 80% моєї енергії. Можливо, якщо б я її спрямував на свої початкові цілі – природничі науки та кібернетику, то досяг би більшого.
Але хірургія мене так захопила емоційно, що і зараз не відпускає. Вона зробила мене і щасливим, та й не щасливим водночас. Бо вже так людина створена, що щастя її тим і вимірюється, якщо в нього безхмарне щастя, то він його ніколи не помічає. А якщо його життя побудоване на провалах та зльотах, то людина вже розуміє ціну радощів. І ось та сама хірургія для мене і була цією діаграмою, так я відчув, що можу бути корисним людям. Бо можна науку популяризувати, дисертації захищати, але відчуття, що ти потрібен людям – це лише медицина і педагогіка. Навіть політичний діяч не відчуває такого прямого контакту з людьми. Але водночас медицина у мені викликає і постійне відчуття провини перед тими, кого не врятував, а кого, можливо, і відправив на той світ через помилки, які, звісно, були…
Я давно вже збираюся все кинути, але щоразу цього не роблю. Пам’ятаю, як ще був малим асистентом і допомагав оперувати у Пітері. А там ці чарівливі білі ночі, і ось я дивлюся у вікно і думаю, яка ж краса, а ми тут, разом з ним помираємо. Як я тоді заздрив людям які просто гуляють за вікном. Хемінгуей казав: «Як я хочу працювати, я вже не можу, а так як можу — я не хочу». Коли так станеться, тоді і піду.
Взагалі зараз мене цікавить лише чи з розвитком технологій та виробництва, вистачить людині розуму не зіпсувати свою планету назавжди.
А щодо порад…Ось ви тут зібралися і вважаєте, що багато з вас будуть виконувати якісь поради? Якщо хоч 1% будуть, то я скажу, що коефіцієнт корисної дії моєї лекції був достатньо високий. Навіть більше за мій операційний день, бо все ж таки тут зібралося багацько людей. І хоч якщо 1% зробляться здоровими і це не погано.
Микола Амосов був сином акушерки. Батько покинув родину після повернення з Першої світової війни. Дитинство минуло за межею бідності.
Здобув дві освіти. Окрім медичного, навчався в Заочному індустріальному інституті. Цікаво, що темою дипломної роботи обрав проект великого аероплана з паровою турбіною. Обидва заклади закінчив з відзнакою.
Працював хірургом під час Другої Світової війни. Його госпіталь переміщався полями битв на конях. В таких умовах Амосов та команда госпіталю в числі ще п’яти осіб за період війни прийняли понад 40 тисяч поранених.
У 40 років отримав звання доктора наук і став завідувачем кафедри в Київському медичному інституті. У 70 років очолив Інститут серцево-судинної хірургії.
Став відомим навіть не завдяки своїм операціям і дивовижним винаходам – він створив штучний мі тральний клапан серця, а завдяки книгам про здоровий спосіб життя.
Помер у 89 років від інфаркту.
Джерело: kontent-ua.com
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!