Сюжет казки дуже простий і такий, що легко запам’ятовується. Купив дід козу на ярмарку та й привів додому. Та коли господар доручає рідні пасти козу, а ввечері питає рогату, чи та їла, чи пила, нахабна коза обманює його, говорячи, що нічого не їла й не пила. З пересердя дід проганяє своїх синів, а згодом і жінку. А коли з’ясовується правда і дід хоче козу зарізати, вона втікає до лісу, де вдирається в хатинку до зайчика.
Бідолашний зайчик, повернувшись додому, знаходить там якусь зайду, та не може її прогнати, ба й навіть інші лісові звірі не в змозі це зробити, бо дуже бояться рогатої й бородатої кози, яка до того ж ще й приказує:
– Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, –
Тут тобі й смерть.
Та все закінчується хепі-ендом, бо знаходиться такий собі рак-неборак, який не злякався кози та вигнав її з хатинки. Дуже повчальна історія, і не лише для малюків, що не треба пускати чужинців до своєї оселі.
Однак сьогодні ця давня казка наповнюється новим сенсом. Казковий зайчик – то наша бідолашна Україна, а коза-дереза – це нахабний “русский мир”, який без дозволу вдерся в чужу хату. Всі ці ведмеді, вовки та лисички – то Євросоюз, який нібито і хоче допомогти Україні, та страшенно боїться кози-дерези. Ось тільки невідомо, хто той рак-неборак, який вижене нарешті з нашої хати цю рогато-бородату нахабу?
Цікаво, що казка вважається також російською. В Росії широкому загалу вона відома в обробці Олексія Миколайовича Толстого, яка майже слово в слово повторює український варіант, включно з козиною приказкою. Хіба що замість рака-неборака фігурує півник. При цьому, в найбільшій збірці російських народних казок О. М. Афанасьєва казки “Коза-дереза” немає, хоча є досить схожа “Сказка о козе лупленой”. Проте в цій казці відсутня перша частина про пасіння кози, а визволяє зайчикову хатинку не півник, який також нічого не зміг вдіяти з козою, а маленька бджілка. Отже варіант Толстого списаний саме з української казки, а не з афанасьївської. До того ж, сам О. М. Афанасьєв нерідко включав до складу російських казок і деякі малоросійські, як наприклад “Покатигорошек” або “Никита Кожемяка”, бо вважав українців гілкою “русского народа”.
А “червоний граф”, як називали О. М. Толстого, не лише полюбляв, як і його тезка за прізвищем Лев Миколайович, обробляти народні казки, а ще й відомий переробкою (прямо кажучи плагіатом) казки італійського письменника Карло Коллоді “Піноккіо”, знайомої російському читачеві, як казка про Буратіно.
Отже все виглядає суто по-російськи – не лише вдертися в чужу хату, а ще й привласнити собі її історію.
Джерело: uamodna.com
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!