Художниця, яка малює різнобарвний Львів, написала свою першу книжку – про дівчинку на візку і польоти в уяві.
Львів’янка Ірина Мориквас не знає, як означити те, що вона малює. Навіть мистецтвознавці сперечаються, що це – живопис чи графіка. Одне можна сказати точно: ніхто не бачить і не відтворює Львів так, як це робить вона. Випускниця факультету журналістики ЛНУ та магістерської програми з екуменічних студій Українського католицького університету вже більше десяти років вважає головною справою свого життя мистецтво. Віднедавна не лише живопис, а й літературу: цього року в Ірини вийшла дитяча книжка «Магда і вітер».
Ірина мала вже п’ять авторських виставок: три у 2010-му – «Черешневий дощ», «Подарунки на осінь» і «Акордеон»; «Горіховий сад» у 2012-му і «Жовтий автобус» 2013-го. Виставку «Акордеон» художниця планувала показувати й в інших містах України, але її практично всю розкупили у Львові. «Значить, людям подобається те, що я роблю», – каже Ірина. Вона розповіла Tvoemisto.tv про те, як з’явились її перші картини, перші листівки та перша книжка.
До художньої школи я прийшла років у двадцять. Водила на малювання молодшу сестру, а сама спостерігала, як малюють діти. Побачивши мою зацікавленість, учителька запропонувала спробувати помалювати самій. Сестра покинула художню школу за кілька місяців, а я залишилася ще на півроку. Мені подобалися яскраві кольори, гуаш, безпосередність і можливість розкрити внутрішній світ. Для батьків було дивиною, що я малюю, адже у школі мама мусила допомагати мені з домашнім завданням із малювання – я мала щодо цього багато комплексів.
В УКУ, де я вчилась, є школа іконопису. Мене зацікавило те, що в цій школі люди без спеціальної художньої освіти могли спробувати малювати ікони. Заняття були цікаві, але я побувала, здається, лише на трьох. У навчанні я нетерпляча. Більше я жодних художніх курсів не відвідувала.
Мій чоловік щось розгледів у моїх перших малюнках. Він закінчив Академію мистецтв. Завжди казав:
«Твоя школа – це багато спостерігати і багато малювати. Що більше ти малюєш, то краще вчишся на власному досвіді, набиваєш руку, пробуєш, експериментуєш, відкриваєш себе у практиці».
Малюю гуашшю на папері. Техніка малювання картин і листівок практично однакова. Для картини папір цупкіший і фактурніший, адже потім вона лягає під скло. Робота над картиною триває до двох тижнів. Листівки створюються швидше: спочатку малюю фарбами в оригінальному форматі, потім сканую. На жаль, часто під час друку втрачається оригінальна гама кольорів.
Студенткою я багато мандрувала. Завжди привозила з інших країн листівки. У Львові ж їх практично не було, крім окремих фото. Мені хотілося показати Львів своїм закордонним друзям. Так виникла ідея створити власні листівки. Ми надрукували й спершу продавали їх самі. Потім ходили сувенірними крамничками, де листівки не завжди хотіли брати: щось нове, дивне, неформатне, яскраві кольори… Я опублікувала ілюстрації листівок в інтернеті, і люди самі заохотили мене їх поширювати.
Перший набір листівок – моя фантазія про Львів. Там є котики, яких справді багато у Львові, особливо на Вірменській. Другий набір – моє дорослішання. Я ходила, спостерігала за ракурсами, архітектурою. Врешті вийшов набір із закоханими в різних локаціях міста. Думаю над третім набором, але зараз частіше виникають сюжети картин. Останні два роки присвятила тільки книжці «Магда і вітер».
На книжку надихнули історії людей, які не можуть ходити, але мотивують інших мріяти і здійснювати мрії. Наприклад, історія Івана Маслюка, який підкорив Говерлу на спеціальному візку для людей із інвалідністю.
Магда має реальний прототип. Якось ми з сином гуляли містом і зустріли дівчинку на візку, що мала коричневе волосся. У той же день ми поговорили з сином про цю дівчинку, і я написала текст. Його небагато, але він настроєвий, із поетичними образами. Так розмова з сином переросла у книгу.
Я хотіла, щоб вона була звичайною дівчиною на візку. Такою, що багато часу проводить дома й не ходить до школи. Але має багатий внутрішній світ. Її все цікавить. Вона уявляє, як літає з птахами над містом, до хмар, опускається на дерево, хоче на море і навіть в Антарктиду. Син сказав: «Діти люблять космос. Має бути космос!». Тому перша ілюстрація стала космічною. Син взагалі часто дає мені підказки: що добре на малюнку, що варто змінити. Я зважаю на його думку, особливо ж коли йдеться про книжку для дітей.
Малювала «Магду і вітер» для сина й похресників, такий собі артбук для найближчих. Навіть хотіла просити когось проілюструвати, бо не вірила у власні сили. Проте друзі переконали мене показати книжку видавцям. Я послала її до видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
Іван Малкович відписав у той самий день. Мене це здивувало – я думала, що треба буде чекати дуже довго. Кілька разів міняли послідовність ілюстрацій, розміщення тексту, додавали сюжет. Робота над книжкою з видавництвом тривала півроку. Тепер вона нагадує мені яскраву цукерку.
Я не знаю, в якому жанрі чи стилі малюю. На першу виставку картин «Черешневий дощ» приходили люди з художньою освітою. Я цікавилась у них, як би вони означили мої роботи. Одні казали, що це живопис, інші – графіка. Одні картини я малюю з чорним контуром, характерним для графіки, інші – без. Тому я не ставлю собі питання, як називається цей стиль. Зображення просто приходять самі.
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!