Чи знали Ви про розкішне «Казино де Парі» у центрі Львова? Мабуть, ні, і навіть, відвідуючи Львівський академічний театр імені Леся Курбаса, не здогадувалися, що на початку ХХ століття тут, у театрі-вар’єте «Казино де Парі» (Casino de Paris), на концерти та рев’ю збиралася вишукана львівська богема.
У 1908 році на тоді ще вулиці Рейтана, названій так на честь учасника Барської конфедерації Тадеуша Рейтана (1746-1780), вирішили звести будинок у стилі модерн під вар’єте. Проект зробило Віденське архітектурне бюро.
Наступного року львівські архітектори Зиґмунт Федорський і Станіслав Мацудзинський проект переробили. Мистецтвознавці характеризують стиль, у якому звели будинок, як модерн із застосуванням готики.
На двох поверхах кам’яниці був ресторан Францішка Мошковіча з театром-вар’єте «Казино де Парі» (Мошковіч за якийсь час став королем львівських, а потім й варшавських реставраторів).
Основою «Казино де Парі» був овальний зал із лоджіями глибиною 11,5 м та 6,5 м заввишки, що нагадував подвір’я рицарського замку.
Стелю та стіни прикрасив орнаментальний живопис Зиґмунда Балька, а балкони – гротескні барельєфи Францішека Томаша Берната. Його ж авторству належать скульптури та маскарони на фасаді будинку. Декоративну завісу театру «Вакханалія» намалював Мар’ян Ольшевський.
У листопаді 1914 адвокат Йонаш Вайс відкрив у «Казино де Парі» театр-водевіль. Глядачам надовго запам’яталися дві сатиричні кабаре-вистави: «Воєнні маріонетки» (Marionetki wojenne) та «Мирні маріонетки» (Marionetki pokojowe).
У 1911-1918 роках у будинку діяв кінотеатр Мельхіора Майблюма, одного з найвідоміших львівських кіновласників. Ціни на квитки були невисокими – від 2 до 5 корон в естрадних ложах та ложах 2-го поверху. Верхні поверхи будинку займав готель «Бельведер».
У 1922 році у будинку відкрили театр “Багателя”, під цією є назвою він діяв у часи німецької окупації Львова. Спершу його сприймали досить прохолодно, бо театром керував Станіслав Слівінскі з варшавського кабаре «Міраж», а трупу становили колишні артисти столичних сцен, а не львів’яни. Від 1927 року у будинку був також сімейний дансінг, який розпочинав роботу о 22:30.
Наприкінці 1940-х років у будинку був палац піонерів. Щоб відповідати піонерській тематиці, вулицю Рейтана у 1950 році перейменували на вул. Павліка Морозова. Тоді ж було знищено розписи та скульптурний декор інтер’єрів.
На початку 1950-х років тут розташували Будинок народної творчості, а також відділ музично-театральної літератури Державної обласної бібліотеки ім. Я. Галана. У 1970-х роках – Обласний науково-методичний центр народної творчості та культурно-просвітницької роботи.
З кінця 1987 року приміщення віддане в оренду Театру імені Леся Курбаса.
Джерело: Фотографії Старого Львова
Дорогі друзі! Ми продовжуємо працювати лише завдяки тому, що ви нас читаєте та підтримуєте. Якщо ви вважаєте вартим уваги те, що ми робимо, будь ласка, станьте нашим щомісячним спонсором, або зробіть одноразовий донат за посиланням👇☑️ patreon.com/lvivukr || або || ☕️ buymeacoffee.com/lvivukr
А також додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
Дякуємо!