Російський публіцист та блогер Олександр Тверський дав відповідь тим, хто за багато років після розпаду Радянського Союзу тужить за ним і співає хвалебні оди.
Про це він написав у своєму блозі, – повідомляє Про Львів.
“СРСР – це маразматики при владі і бідність, як норма життя.
СРСР – це лицемірство. При показному антизахідництві поїздка за кордон – це заохочення, а річ з-за кордону – небувала удача.
СРСР – це однаковість у всьому. В одязі, в їжі, в піснях, у думках.
СРСР – це дефіцит і відсутність будь-якого прогресу.
СРСР – це комунальні квартири, де одна кухня і один коридор на всіх. Де слово сусід набуває особливого змісту.
СРСР – це заборона на виїзд за кордон, це в’язниця за валютні операції, це заборона на будь-яку політичну діяльність поза рамками компартії.
СРСР – це заборона на ведення підприємницької діяльності. Заборона на приватну власність як таку. У людини немає і не повинно бути нічого особистого, свого. Людина належить громадському, а не собі.
СРСР – це всепроникна цензура і ніякої свободи думки і поширення інформації.
СРСР – це постійно брехня, сірість і затурканість.
СРСР – це піонерські лінійки, комсомольські збори, громадський осуд і осуд. Приниження перед усіма, розмивання і приниження будь-якої індивідуальності.
СРСР – це повсюдний блат і вимагання.
СРСР – це нав’язування мілітаризму і імперської свідомості з самого раннього дитинства.
СРСР – зрівнялівка.
СРСР – відсутність предметів особистої гігієни.
СРСР – це убозтво побуту.
СРСР – це страх, відчуття безглуздя і абсурдність того, що відбувається.
СРСР – це неповага до особистості. У школі, в інституті, на роботі – всі офіційно домагаються до особистого простору людини. І це вважається нормою.
СРСР – це пропаганда з кожної праски, черги і порожні прилавки.
СРСР – це постійний страх перед війною.
СРСР – це пункт в анкетах “ставити особисті інтереси вище громадських”.
СРСР – це підозра до всіх, хто виділяється.
СРСР – це неможливість читати, дивитися і слухати, що хочеш.
СРСР – це черга за ковбасою, де люди непритомніли.
СРСР – це ставлення до людини, як до видаткового матеріалу.
СРСР – це графа національність.
СРСР – це безпросвітність завтрашнього дня, імітація життя як такого. Це життєдіяльність.
СРСР – це ненависть до розуму і любов до верстата.
СРСР – це в’їдливий антисемітизм спущений зверху і який доходить до останньої комунальної кухні.
СРСР – це принизлива відсутність вибору в усьому.
СРСР – це лизоблюдство і трепет перед начальником. Плазування перед силою.
СРСР – це коли мета виправдовує засоби.
СРСР – це протилежність свободи як такої. Відсутність свободи пересування, свободи совісті, свободи думки, свободи думки. І постійні декларації, збори, паради, полум’яні промови, ходи, плани, дошки пошани, дошки ганьби – величезні ширми, що прикривають справжню картину речей.
І брехня, брехня, брехня, брехня, брехня.
І головне – суть.
СРСР – це не автомати з газованою водою, а ГУЛАГ і 4 мільйони доносів.
Людиноненависницький режим, якому сьогодні ставлять пам’ятники.”
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини