Дослідник Максим Мирович зібрав та проаналізував моторошні та іноді безглузді звички, притаманні людям в СРСР. Серед них – добре знайоме нам використання газет замість туалетного паперу, вмивання господарським милом, відкладання смачного на потім тощо.
Так, друзі, сьогодні буде пост на одну вельми цікаву тему – про страшні звички родом з СРСР, які на превеликий жаль зберігаються в багатьох пострадянських країнах і сьогодні. Я вже робив кілька постів на цю тему – але постійно спостерігаю за людьми і помічаю щось нове, досі ще не зужите з часів совка, – пише Максим Мирович на своїй сторінці в Фейсбук.
Частина з цих звичок стосується чисто радянського побуту, а частина – так би мовити того відбитку, який відкладався на людину в результаті життя в совковому суспільстві. СРСР давно вже не існує – але багато хто з якоїсь загадкової і не до кінця зрозумілої мені причини продовжує жити з усіма цими жахливими звичками.
Отже, в сьогоднішньому пості – чергова серія поганих совкових звичок, від яких обов’язково потрібно позбутися, якщо ви не хочете бути совком.
1. Боятися телефонних дзвінків.
Одна з головних звичок, яка видає в людині те, що вона народилася і прожила значну частину життя в СРСР – це боязнь телефонних дзвінків і взагалі телефонних розмов. Зазвичай таких людей лякають дзвінки в так би мовити “позаплановий час” – припустімо, вони звикли спілкуватися з рідними по вечорах, але раптом їм хтось дзвонить вдень – такий дзвінок зазвичай стає причиною мікро-стресу. В гостях я неодноразово спостерігав таку картину – в коридорі лунає “позаплановий дзвінок”, після чого господар квартири поспішає до слухавки, схвильовано примовляючи щось на кшталт “так що ж це, та хто ж це дзвонить в такий час”.
Як тільки з’ясовується, що дзвінок не є нічим “страшним” (скажімо, дзвонять з пошти) – то людина, що підняла слухавку, помітно веселішає і веде розмову вже більш розслаблено. Це ж стосується і дзвінків на мобільні телефони з незнайомих номерів – колишні радянські люди як би навіть “бояться” відповідати на такі дзвінки, мов не чекаючи від них нічого доброго.
Якщо розібратися, то все це атавізм сталінських часів – коли під час розгорнутої кампанії репресій проти власного народу люди жили в страху й очікуванні того, що ось-ось за ними прийдуть. Відтоді будь-який дзвінок, що пролунав в будинку в позаурочний час, сприймається як загроза – як те, що влада ось зараз візьметься і за вас. Якось так бачу цю ситуацію)
2. Наполегливо лізти в чуже життя.
Цей пункт стосується, скоріше, “професійних совків” (про багатьох з яких я розповідав в пості про типажі любителів СРСР), але в принципі в тій чи іншій мірі властивий всім громадянам, які виросли в СРСР. Літні совки дозволяють собі звертатися на “ти” навіть до незнайомих людей – зазвичай вони займають таку менторську позицію по відношенню до тих, хто значно молодших за них. Мов вже за замовчуванням вважають себе вище, дозволяють тикати, вказувати, давати непрошені поради та інше подібне.
Одного разу був свідком ситуації, як в одному з під’їздів літня совкова тітка зупинила молоду пару і почала, тикаючи, розповідати дівчині про те, що у неї погане волосся, і що його потрібно мити якимось там відваром зі сраної кропиви. За загальною незручністю ситуації було помітно, що тітка для дівчини не родичка і навіть не добра знайома – і тим не менш, вона дозволила собі лізти в чуже життя з непроханими порадами.
Звідки це взялося? В СРСР вважалося, що особистого життя у людини як би і немає, і все потрібно тримати “на очах у колективу”, типу радячись з “колективним розумом”. Багато професійних совків сумують за тими часами – наявність у людей особистого простору, внутрішнього світу і власної думки здається їм чимось нехорошим, і жити в сучасному світі з високим ступенем поваги до персонального простору для них велике страждання – так і кортить десь свої п’ять копійок вставити.
3. Умиватися господарським милом.
Якщо ви прийшли до когось в гості і раптом побачили у ванній шматок (або, частіше, шматочок-змилок) коричневого господарського мила – то знайте, що ви потрапили в будинок до справжнісінького совка. Совковому господарському милу, звареному з бродячих собак, совки приписували всякі чудодійні властивості в справі моментального вбивства всіх мікробів і навіть якогось “оздоровлення” шкіри.
Пішло це все ще з книги “Домоводство” п’ятдесятих років видання – нормальних шампунів і миючих засобів в совку не було, і там рекомендували мити цим милом всі місця тіла, включаючи голову – “ще недавно люди користувалися милом при великих святах, а тепер з милом миються аж 87% колгоспних дворів! ” – радісно скрикувала книга, що не повідомляла радянським колгоспникам той факт, що в проклятому капіталізмі люди давно вже винайшли річ під назвою шампунь.
Насправді собаче господарське мило дуже шкідливе, і годиться тільки для профілактики різних смертельних захворювань в прифронтовій смузі – але ніяк не для побутового щоденного застосування. Крім собачого жиру, мило містить їдкий натрій і каніфоль, через що буквально випалює слизові і неймовірно сушить шкіру. Думаю, не в останню чергу через щоденного застосування такого бронебійно-військового мила у всіх без винятку радянських громадян була погана шкіра.
4. Користуватися в туалеті газетою.
Ще одна чисто совкова звичка, яку і зараз ще можна побачити в сільській місцевості – користуватися в туалеті замість туалетного паперу нарізаними газетами. Звичка ця в бувальному сенсі слова збереглася з часів СРСР – туалетний папір там почали виробляти тільки в 1968 році, і приблизно до середини 1970-х років він залишався досить екзотичним і малозрозумілим продуктом. Уже пізніше папір в результаті “розсмакували”, і він тут же став дефіцитом. До речі той факт, що Гагарін в 1961 році полетів в космос із задницею, витертою газетою – неймовірно підриває пукани всіх фанатів совка, при нагоді спробуйте вставити цей факт десь в коментах під тематичними постами)
Користуватися газетою в туалеті насправді дуже шкідливо – друкарська фарба містить такі речовини, як хромат і сульфід свинцю, що з роками призводило до накопичення таких речовин в організмі, що зрозуміло було дуже шкідливо для здоров’я. Якщо у вас є такі совки, які продовжують користуватися для тих самих цілей нарізаними газетами – то скоріше покажіть їм цей пост.
5. Відкладати смачне “на потім”, не носити нові речі.
Дві досить дивні радянські звички, які я теж спостерігаю у деяких своїх знайомих – деякі смаколики типу цукерок або шоколаду, куплені в магазині, не з’їдаються (при всьому бажанні) відразу, а відкладаються “на потім” і з’їдаються через якийсь час. Думаю, причиною виникнення цієї звички послужив совковий дефіцит – в СРСР, якщо вдавалося купити щось “смачне”, то його як правило відкладали “на свято” – тому що перед святами нічого “смачного” могло і не продаватися. Зараз будь-які продукти доступні в магазинах в абсолютно будь-який час – але багато хто продовжує з якихось невідомих мені причин жити так, як жили в совку.
Щось подібне відбувається і з новим одягом – багато “людей з СРСР” вважають за краще не надягати його відразу, а щоб обов’язково перед першим “виходом у світ” з тією чи іншою річчю пройшло кілька днів або навіть тижнів з моменту покупки. Одягати нове відразу – вважається як би неправильним. Чому так відбувається – для мене велика загадка.
6. Пити чай з солодощами та іншими дурницями.
Чисто радянська побутова (кулінарна) звичка – це влаштовувати чаювання з усякими там цукерками і печивом. В СРСР таким зазвичай займалися на роботі у всяких там НДІ, проектних інститутах і статистичних бюро – обід проходив в їдальні, а ось щось подібне до “вечірнього чаювання” найчастіше влаштовувалося прямо на робочому місці – для чого в самому кабінеті міг бути алюмінієвий електричний чайник або кавник.
В совку таке проведення часу вважалося як би законним неробством – люди могли по годині базікати і не займатися робочими питаннями, причому формально це вважалося “законною перервою на чай”, і з роботи перекочувало і в домашній побут. Думаю, не потрібно пояснювати, що всі ці “чаювання” з точки зору корисності для організму дорівнюють нулю – ні печиво, ні чорний чай, ні тим більше цукерки не є корисними продуктами.
Проте, ще й до сьогоднішнього дня в багатьох совкових сім’ях подібні чаювання з дешевим печивом вважаються нормальним варіантом зустрічі гостей. Як на мене – набагато приємніше і доречно в таких випадках на столі виглядають фрукти, ну або який-небудь домашній пиріг, а всі ці радянські покупні чаї / печива / цукерки – повинні залишитися в далекому минулому.
7. Лікуватися “народною” медициною.
І остання совкова звичка на сьогодні – це лікування всілякою “народною” медициною. В “науковому” СРСР існував цілий пласт медичних легенд, байок і забобонів – про лікування раку за допомогою подорожника, про лікування наслідків інфаркту за допомогою липового цвіту і про профілактику всіх хвороб за допомогою кола “здоров’я”. Офіційна “безкоштовна” радянська медицина була поганенька – і народ починав шукати якісь “альтернативні засоби” – в роки Перебудови на ці теми навіть видавалися численні книги з назвами на кшталт “Хворий, зцілися сам!” – в яких доводилося, що в лікуванні абсолютно будь-яких хвороб досить подорожника і гарного настрою.
Якщо зараз зустрінете похилого фаната альтернативної медицини – то з ймовірністю 8 з 10 він буде також і любителем СРСР. Чомусь віра в якісь чудодійні “народні” засоби відмінно уживається разом з вірою в “великий и могучий СРСР”…
Такі справи.
А вам властиві будь-які з цих звичок? Що думаєте про них?
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини