«У жіночій палаті у двох жінок відключився кисень і вони повільно задихалися..» – львів‘янин розповів про жахи лікування на Топольній

4 санітарки на 160 хворих, по кілька пацієнтів на один ШВЛ, один вилікуваний на п’ятьох померлих в одній палаті – про ці пережиті жахи лікування у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги на Топольній розповів львів’янин В‘ячеслав Семененко.

Історію свого лікування та одужання чоловік описав у Facebook, – повідомляє Про Львів.

“Тепер і я можу розповісти про свою боротьбу з Ковід-19.
Все почалося тижні три тому. Потихеньку росла температура і як зазвичай, до 37.8 не збивали нічим, але дискомфорт і загальне нездужання (просто ломота) і температура в 38+ почали вже дуже турбувати … З п’ятниці по неділю боротьба була пасивною, але з понеділка почав пити жарознижуючі і зіткнувся з проблемою …. ліки допомагало тільки один раз (будь-який жарознижуючий) …. в середу зробив ІФА тест (нічого …. абсолютно …. негативний 0.03) Сімейний доктор наполягла на ПЛР і призначила лікування як при пневмонії. (І за словами чергового лікаря в лікарні дуже вчасно).
Четвер. На ПЛР самостійно дійти не зміг …. мало не втратив свідомість …. доїхав на таксі, постояв у черзі, здав тест і знову в очікування … З легень почав відкашлювати кров’яні згустки … температура падала на годину – дві і знову вгору ….
П’ятниця. Написав сімейному …. описав стан … і вона почала пошук місця в лікарнях для Ковіда …. До вечора погодилися прийняти в Лікарні Швидкої Допомоги на Топольній …. І знову виклик таксі (попросив з мембраною між пасажиром і водієм ), доїхав, дійшов, почекав ….. Прийняли, подивилися, опитали, похвалили (що вчасно почав лікування) зробили рентген, поклали.
Так я потрапив в палату 3, терапія, 5 поверх.
Відділення на ремонті, вікна змінюють в палатах, вивозячи хворих на годину з палати, кисень є (але не вистачає … в нашій палаті на 5 ліжок 4 крана з киснем і така ж ситуація в сусідній палаті, але там ще й рваний лінолеум на підлозі, постійно когось привозять з інших палат на годину – два подихати киснем і всі відразу як на голках (А раптом почну задихатися?), тарганів багато, але вони дуже “добрі і милі” хоча на своїй і сусіда тумбочці ми зробили вільну від тарганів зону (потруїли їх))) Постільної білизни не просто не вистачає … її немає … надійшов – дали наволочку … полежав і до простирадла дійшла черга ….
Санітарки працюють на знос, але цього явно не достатньо …. на 160 хворих 4 санітарки (вони миють підлоги, виносять судна (саморобні з пластикових пляшок), виносять сміття, бігають за ліками в аптеку для хворих, відвозять живих на КТ, а мертвих в морг, застеляють, перестилають, і по можливості змінюють памперси ….. але при такому співвідношенні, санітарок до пацієнтів, їх можна чекати по кілька годин …..
Медсестри …. молодці і великі розумниці, а й їх теж явно не вистачає …. цілий день на ногах …. десятки пацієнтів (зі своїми вимогами, психами, нервами, благаннями) я розумію звідки деяка черствість і навіть нервозність (але як пацієнт розумію, що іноді це перебір (огризатися на кожне прохання з криками – Вас багато я одна !!! … Ви всі тут чогось хочете, а в мене не сім рук !!! .. Ну і що , що у Вас сатурація 40, люди з цим ще живуть !!! … я теж не спала цілу ніч, але ж я працюю, а ви постійно чогось вимагаєте !!! …. І тд.) але справедливості заради їх реально мало і вони красиво і самовіддано роблять свою роботу … кожен день … цілий день …. з процедурами по три підходи до пацієнта …. а один важкий з’їдає годину – два часу …. ну і ось так … Вони молодці, але не всюдисущі і не всемогутні …. була ситуація коли сусідові було погано (йти “на верх” зібрався в 3 ночі (просто маска уві сні злетіла), я з ним сидів, умовляв, масував, тримав маску, благав до 8 ранку не здаватися, (написав рідним та близьким … покликав їх) і тільки тоді в (8 ранку) у відділенні з’явилися всі …. і я раптом став винуватим, що не знайшов їх, не побачив, а вони були ……. ???? Де ??? 5 годин ???? І таких випадків було кілька (ні!!! … не багато, але кілька) і виною всьому перевантаження …. явне перевантаження ….
Лікарі .. .Тут все дуже складно …. Від них залежать всі наші життя …. Від призначеного лікування …. Від того чи хоче доктор тебе лікувати (вибачте, іноді так здавалося). Я до сих пір не впевнений (хоча мене зусиллями моїх лікарів і вилікували) чи знають вони точно як боротися з цією гидотою ….

Все нагадувало пошук істини, пошук правильного шляху, пошук правильного набору ліків. Пам’ятник багатьом, з тих кого я зустрів, лікарям (не всім … були явно люди не на своєму місці і з такою злобою до пацієнтів ….. просто жах бере (хоча може це якась захисна оболонка?!?! )) треба поставити на центральних вулицях міст після цієї пандемії. За їх подвиг …. Стільки інформації в голові, стільки недоспаних місяців (не днів, не тижнів, а місяців), стільки врятованих життів, стільки щасливих і вдячних родичів і все це в умовах повного колапсу системи боротьби з Ковід-19 .. . А з огляду на, що у кожного, хто рятує життя, є своя сім’я, своє життя, свої проблеми …. ця боротьба реально стає подвигом ….

Про ліки …. Я писав, що у кожного своє лікування і свій набір ліків …. в міру появи нових симптомів або погіршення стану або ще які зміни лікування коригують, але …. всі говорять: ми рятуємо легені, але страждає весь організм …. Тому є і таблетки для захисту печінки, для травлення і т.д. Мені лікування обійшлося в 1.100 – 1.300 в день, КТ в 1.180, але в палаті хлопцям кололи уколи по 38000 Грн “Актемра” (тридцять вісім тисяч гривень !!! …. і вони не допомагали … або не сильно допомагали. … все залежно … ну і харчування (вода йогурти фрукти (до речі солодке категорично не можна (шоколадки, солодку воду, солодкі фрукти (за словами моєї лікуючої… а їй я вірю !!!)) … Годують як в лікарні …. каші, супі, пюре, салат з буряка, чай … Ну як ресторатор))), як любитель смачно поїсти, як пацієнт скажу: каші – просто супер (манна, пшенична, вівсяна) … .пюре і салат з буряка щодня, але теж супер …. один раз була котлета (М’ЯСНА) і один раз пиріг з куркою (або смаком курки)))) (немає все ж з куркою)))) … супи … ну таке … гороховий смачний … борщ їстівний … гречаний – жах … (ненавидять вони гречку чи що))) Чай …. ну не знаю, що сказати про підфарбовану воду .. .може таким і повинен бути лікарняний чай …. Хліб був завжди …
Про допомогу з боку …. Я писав, що кращих (на мій погляд) ліків,ніж рідні люди, немає і не буде … Спасибі моїй родині …. Ви у мене най, най… Кожен день з любов’ю в очах і смаколиками в пакеті Ви проривалися до мене і не давали сумувати. Але і скільки друзів і знайомих переживали, писали, підтримували, жартували, під’юджували, не давали сумувати, обіцяли пікніки, зустрічі, застілля … тільки видужуй …. Деякі (я всім віддячу) допомогли матеріально … це супер допомогло. ..супер …. Банк Львів дистанційно відстрочив на два місяці виплату за Кредитом …. Дякую Вам величезне … Після всього цього хочу перевірити ПриватБанк по страховці здоров’я … я плачу регулярно вже два роки і пневмонія в переліку є …. Будемо подивитися))))
Надзвичайної паскудності хвороба … Сильні на вигляд мужики перетворюються в плаксивих дівчат . вимагають відпустити додому, не відходити від їх ліжка, вилити 100 мл сечі з судна, помити посуд, запитують лягти їм чи сісти, встати чи лежати на животі, і постійно в нападі панічної атаки (з такими простіше … я вмовляв їх не панікувати, стримувати емоції, спокійніше дихати і просто хотіти вижити) або в агресивних селюків (може вони такі по життю і є або були) які відурито кричать на дружину … вона зі сльозами йде, а він на самоті вмирає через 3 години …. або кричить на сина і на всіх по телефону і до вечора син в сльозах ловить останні подихи, переконуючи тата не здаватися …. або людина прожила повноцінне життя, його любить сім’я, діти і готові на все, щоб тільки він жив (і як би дорого не було лікування, а воно дійсно дорого) але то чи сил вже немає, то чи запізнилося лікування, але все марно … тільки сльози … біль.. розчарування..
Одинадцятий день …. Дідусеві вкрай погано …. Була завідуюча, був реаніматолог … Це був третій підхід …. І такий же безрезультатний …. Я думаю його списали ще днів 5 тому … після першої кризи … Але він не здавався … і дочка з сином не здавалися …. з останніх сил і всім на зло …..

Нас в палаті стало шестеро на 4 крани (правда я вже два дні як і дихаю киснем , так що 5 на 4 крана) …. Після обіду “Наш дідусь” Богдан втомився боротися … просто не вистачило сил …. Проводжали зі сльозами …. Але !!!!!!! Раптом! Його лікар вирішив провести якісь реанімаційні дії, вигнав родичів в коридор, навіть мене намагалися відправити з палати ????? …. але ж я пацієнт і я мовчав … але чим то би я завадив. Через п’ять хвилин незрозумілих маніпуляцій я покликав сина з донькою і вони попросили припинити … то що відбувалося в палаті … Богдана більше з нами не було … Я поступив 11 днів назад ….. Завтра мене виписують … . Єдиного, з усіх хто був у палаті при моєму надходженні … всі померли …. 5: 1 на користь цієї гидоти – Ковід-19 …. Двоє молодших потрапили в реанімацію …. Сподіваюся з ними все в порядку … Але в палаті знову п’ятеро …. двоє важкі, двоє тягнуть потихеньку, а мене завтра тут не буде !!!!!
Дванадцятий день. День виписки … Але весь позитив йде після важкої і безсонної ночі … На превеликий жаль, але цей ранок став останнім для ще однієї людини … Від сатурації 91 ввечері і до повної зупинки дихання вранці … то посадіть мене, то покладіть мене, то поверніть мене, то терміново “по-маленькому” і так по колу всю ніч і дихання все гірше і гірше , і ти реально нічим допомогти не можеш … У жіночій палаті у двох жінок одночасно відключився кисень і вони повільно задихалися, і кликали на допомогу, а медсестри були в іншому крилі у інших важких хворих … Встиг на межі …. сатурація в однієї з жінок була вже 11 …. жах … день ще на початку … з новим сусідом по палаті (батько, чоловік, кранівник) сидять діти (син і дочка) з надією і болем в очах …. Як буде не знаю … Життя покаже …
О 15:00, я, під руку з коханою жінкою з дружиною, вже йшов до таксі …. Радість, від факту одужання, перекривалася болем від усвідомлення горя і біди, яку приносить цей вірус багатьом і багатьом людям …. Зав. відділення на прощання розповіла, що їм додають ще 300 місць і потрібні волонтери, медсестри, санітари …. ті, яких уже катастрофічно не вистачає … Як же так ???? ……
Я радий, що це закінчилося … що поруч була кохана родина … що на зв’язку були люди небайдужі і співчутливі … що “не залишили мене наодинці з бідою, а допомагали, дзвонили і підтримували …. що у мене кращий в світі кум і вся його дружна сім’я – кращі в світі … що люди з якими мене життя звела, за останні кілька років (офіціанти, бармени, завгосп) з багатьох ресторанів – це люди з Великої літери … що у моєї сім’ї кращий сімейний доктор … що моїм лікуючим лікарем була саме п. Наталя … Хух..
Далі знову улюблена робота, улюблена сім’я і життя”

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини