“Попросили порівняти два тексти привітань: від Зеленського і від Порошенка. Моя відповідь була проста…” – Олесь Доній

“А я от не дивився ніяких телевізійних привітань… І від того не вважаю себе меншим патріотом країни.”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише телеведучий, журналіст, український політик, громадський і культурний діяч Олександр Доній:

“Про новорічні привітання.

А я от не дивився ніяких телевізійних привітань.
І від того не вважаю себе меншим патріотом країни.

Не писав би цей пост, якби щойно не передзвонила журналістка з інформаційної агенції зі Львова. Дівчина попросила порівняти два тексти привітань: від Президента Зеленського і від колишнього Президента Порошенка.

Моя відповідь була проста: я не дивився жодних телевізійних привітань, відзначав Новий рік в родинному колі, у нас самодостатня родина.

Тим не менш був здивований стрічкою новиною, де точаться чергові баталії через якісь всього -навсього привітання.

Не аналізуватиму зміст привітань. бо повторюсь, я їх не дивився.

Тим не менш, що здивувало.

Ті самі люди, що рік тому в альтернативному привітанні від Зеленського побачили “руйнацію підвалин державності”, “знущання над інститутом Президента”, тепер навпаки розпласталися в дифірамбах до альтернативного привітання від Порошенка.

Нічого не маю проти будь-яких “альтернативних” привітань. Більше того, свого часу, в перший рік після президентської перемоги Януковича , я зібрав чоловік 15 митців, і и записали в “Барабані”(кафешка така була) альтернативне привітання, і розкидали по інтернету,щоб хто хотів міг дивитися не Януковича, а наших митців. І ніякого “підточування державності” або “знущання над інститутом Президента” в тго не вбачав. Просто, хто не хотів слухати Януковича-той мав альтернативу від “Останньої Барикади”.
Тож питання не про альтернативу, а про чесність і єдині принципи. Багато в кого ж цих єдиних принципів нема. Вони готові гудити все,що “не їхнє”, і обожнювати все, що “їхнє”. Тож мова не про критерії і принципи, а про”ідолопоклоніння”. А ідолопоклоніння-частина рабської психології.Під яким би “патріотичним” соусом це не подавалося б.

Вчимося ж критичному мисленню(нагадую-це перший пункт з “25 сходинок до суспільного щастя”-модерної української національної ідеї).

Думаю,що на Новий рік для багатьох родин важливішим має ставати тост і привітання не від Президентів(нинішніх, колишніх, майбутніх), а від голови родини, або найстарішого в родині- дідуся чи бабусі.

Ми в родині підняли келихи з соком і привітали один одного. Це і є Новий Рік.

Ще раз з Новим роком Вас, пані та панове!!”

Алла Гунченко для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини