“Коли хоронили її тата, все місто стояло на колінах… Сьогодні ж країна плаче за Ярославою…” – журналіст

0
7523

Вчора, 15 жовтня, на Донбасі від кулі снайпера полягла 36-річна Ярослава Никоненко.

Про це на своїй сторінці у Facebook пише журналіст Юрій Бутусов:

“Схилімо голови і віддамо честь важкій втраті сім’ї Никоненко

Сергій Никоненко не знав свого батька – той кинув сім’ю, а його мама хворіла і відійшла у той світ, коли йому було 9 років. Він ріс з бабусею і дідусем – ветераном Другої світової, в таких страшних злиднях, що сам попросився віддати його в інтернат. Він сильно хворів, і ще молодим потрапив в автомобільну аварію, отримав перелом хребта, важку травму голови. Він не міг рухатися. Операція за операцією, і лікарі нічого не обіцяли. Але воля Сергія виявилася сталевою, він почав боротися за життя в безнадійних умовах, повзати на руках, потім став підніматися, з милицями, палицею, і справжнє диво – він знову навчився ходити… Він здобув вищу освіту, вибрав професію, що вимагала максимальних навантажень – інженер геолог, і багато років працював в Росії, і знову здивував усіх, його дух був набагато сильніший за його тіло. У тайзі він отримав навички виживання в дикій природі, навчився стріляти без промаху. Потім повернувся в Україну, в рідне місто Миргород, відкрив свою справу – все робив своїми руками, розводив рибу, побудував пасіку, створив невелику свиноферму, спав по 3-4 години, щоб забезпечити близьких. А найголовніше його надбання – він створив міцну і люблячу сім’ю, таку, якої у нього самого в дитинстві не було, і про яку він сильно мріяв. Обидві його дочки – старша Ярослава і молодша Богдана обожнювали батька, отримали від нього багато вмінь, були з дитинства загартовані, вміли виживати на природі, мали бійцівський характер. Сергій все сприймав близько до серця – та здоров’я не дозволяло навантаження, і ось до 51 року він переніс інфаркт і інсульт, і продовжував працювати. Але коли в країну прийшла війна, Никоненко не міг залишатися в тилу. Він почав збирати допомогу для армії з перших днів війни, все привозив на своїй машині, чергував на перших блок-постах. А влітку 2014-го року домігся, щоб його взяли бійцем в 24-й батальйон “Айдар”. На фронті були гостро необхідні артилерійські розвідники і коригувальники – а Никоненко блискуче розбирався в геодезії і працював з буссолью, далекоміром і картою. У Ярослави росла дочка, вона тоді не могла їздити на фронт, допомагала в тилу. А молодша Богдана супроводжувала батька у всіх поїздках, і разом з ним влаштувалася на службу в санітарний взвод. Никоненко брав участь у багатьох боях, користувався великою повагою. 18 січня позиції “Айдара” в селі Трьохізбенка Луганської області були накриті залпом російських “Градів”. Сергій Никоненко отримав смертельні поранення…

З ним прощалися у Києві на Майдані, на його похорон у Миргороді прийшли тисячі людей. А обидві його дочки пішли на службу в армії, і служать до цих пір.

15 жовтня 36-річна Ярослава Никоненко несла службу на передовій в складі підрозділу 101-ї бригади охорони і отримала смертельне кульове поранення, російський снайпер не схибив …

Тверда і непохитна патріотка України, справжній воїн за духом. На її сторінці в фейсбуці є фотографія з дня народження, кілька цитат про чоловіків і жінок, але майже вся її сторінка була присвячена війні. Щомісяця Ярослава публікувала у себе списки загиблих в бою за місяць українських воїнів. Брала участь у церемонії вшанування пам’яті героїв, полеглих під Іловайськ. Публікувала історії живих і загиблих героїв, розповіді про бойові операції. Це сторінка – душа справжнього бійця, який розуміє всі ризики війни.

Проживши життя справжнього патріота, Ярослава загинула, віддала за кожного з нас, за свою Батьківщину, свою життя. Це подвиг, який треба вивчати в школах і пишатися, це величезна честь, що такі люди живуть серед нас. Треба прийняти взяти участь в горі сім’ї Никоненко, зробити все можливе. У Ярослави залишилася дочка – їй 13 років.

Карта допомоги – сестра, військовослужбовець ЗСУ,

Никоненко Богдана Сергіївна, 5168 7427 1943 9899″

https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/3334364313270508

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.