Що ще треба для щастя? Ну, я навіть не знаю
І знову мене тягне на класику.. Ну, в тому сенсі, що ми всі щось таке подібне смажимо – хтось цибулю в тісті, хтось яблука в шляфрочках, а хтось такий лінивий як я візьме, та й поріже цибулі в дрібну кістку, посолить… але з такими темпами в весь перепис вам одним реченням розкажу 🙂
Я вже колись розказувала, здається, що інколи на мене нападає пляцочковий настрій – насмажити чогось не надто корисного, але надто звабливого, щоб відмовитися.
Отже, треба
1 велика цибуля – покраяти в дрібну кістку, посолити, скропити цитриновим соком;
кілька пір’їв зеленої цибульки – порізати (я ще дала троха черемші);
зеленина яка є (кріп, петрушка) – порізати;
400 мл кефіру або квасного молока;
2 яйка (можна сміливо брати 1, то просто в мене кури несуться (*), яєць нема куди подіти);
муки – скільки візьме;
вівсяні висівки – щоб зробити вигляд, що це дуже корисна страва;
соди на кінець ножа або порошку до печення пів ложечки.
Замішуємо з всього вищепереліченого не густе і не рідке тісто, таке щоб гарно ложкою бралося, і на олії смажимо пляцочки.
А як посмажаться – то зі сметанкою і першою редьковцею снідаємо. Що ще треба для щастя? Ну, я навіть не знаю..
Джерело: пані Стефа
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини