Письменниця, борець за українську мову Лариса Ніцой зізналася, що за часів юності вважала принизливим розмовляти українською мовою і мріяла стати вчителем російської мови та літератури.
Відвертими спогадами вона поділилася в інтерв’ю для програми “4есно”, – пише obozrevatel.
“Я дуже хотіла бути вчителькою російської мови та літератури. І я дуже хотіла, щоб ми розмовляли російською мовою. Я просила маму: “Мамо, давай не будемо говорити українською, тому що з усіх родичів, які у нас є, ми одні такі селюки. Всі живуть в містах, російською говорять, до Києва приїжджаємо – нас озираються”, – розповідає Ніцой.
Письменниця висловила впевненість в тому, що це було впливом радянського часу. Саме через нього вона так невиправдано зневажливо ставилася до української мови.
“Ми жили, коли українське було жлобським, бидлячим, сільським, колгоспним, примітивним. Репресії приховувалися. Ми взагалі не знали, що є репресії. Ми не знали, що за українське можна вбити, розстріляти. Таких, як Стус, репресували таємно. Я не знала, що таке репресовані письменники. Я про це дізналася вже в інституті. Зачекайте, ми що, будемо читати твори тих, хто сидів у в’язниці? Нам нема чого робити?” – шкодує Ніцой про своє антиукраїнське мислення в минулому.
“Але коли ти починаєш розуміти, що вони сиділи в тюрмі не тому, що бандити, а за ці твори, то це дуже страшно. Це таке прозріння, культурний шок, коли ти розумієш, що ти жив в якийсь паралельній реальності, де тебе культивували радянською дівчиною”, – підкреслила вона.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
