І думаю не тільки про свій рід, а про ту Українську Атлантиду, яка була до приходу совітів…
Про це пише Богдан Тихолоз на своїй сторінці у Facebook.
“Фото з розряду найдорожчих. Моя прабаба Марія Нагиба тримає на руках мою майбутню бабусю Надію, мамину маму. Місце – село Козацьке на Черкащині. Час – 1920 рік. Бабусі тут 1 рочок. Її вже немає, а тут – є… Дивлюсь на цю дівчинку і думаю, що вона тут менша від моєї Софійки…
Прабабуся тут у чорній сукні, бо в 23 роки овдовіла. Тобто за рік перед тим, як було зроблено цю світлину… Була 1896 року народження.
За цей безцінний дарунок дякую своєму триюрідному братові Vladyslav Kasyanov, який розшукав цю світлину у маминому рідному селі (маленький хлопчик на фото – його дідусь Микола).
…Дивлюсь я на цю світлину – надивитися не можу.
І думаю не тільки про свій рід, а про ту Українську Атлантиду, яка була до приходу совітів…
Які ж вони всі справжні – без пози, без пафосу… Жили собі, хліб робили, дітей родили, сади плекали, пісень співали…
А потім прийшли ті зайди північні і заповзялись “строіть новий мір”… І дотепер вспокоїтися не можуть. Поперек горла їм наші пісні й вишиванки.
Ненавиджу. Знаю, що негарно, і знаю, що не можна. А таки ненавиджу. Бо люблю”.
Фото з розряду найдорожчих. Моя прабаба Марія Нагиба тримає на руках мою майбутню бабусю Надію, мамину маму. Місце -…
Gepostet von Bohdan Tykholoz am Donnerstag, 25. August 2016
Анастасія Сорока для ПРО Львів
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини
