Коли до Нового Року залишилось так мало днів – саме час робити підсумки минулого року. Це ж стосується і української сучасної літератури, котра у 2017 році порадувала нас не однією гідною книгою. Тож підбиваємо підсумок плідної праці вітчизняного книговидавництва.
На першому місці у цьому списку, безперечно, повинен бути «Інтернат» Сергія Жадана. Вийшов він зовсім нещодавно, у початку жовтня цього року, але вже встиг наробити шуму в суспільстві.
«Інтернат» розповідає про те, як змінилось життя людей, домівки яких зачепила війна на Сході України. За словами Жадана – інтернат, це лише одна із маленьких локацій цього життя, обрана саме через метафору загубленості, відчуженості. Автор радить прочитати книжку усім, хто ніколи не бував на українському Сході. І тим, хто готовий нарешті побачити, як живуть люди у «сірій зоні» в реальності, а не за картинкою у ЗМІ чи примарних відсотках, опитуваннях та таблицях.
Проте навіть за наступні пів року, опублікувалась ще не одна книжка, варта нашої уваги. Додати що ще пару авторів захопили увагу публіки. Окрім Жадана, котрого ми поставили на перше місце, слід звернути увагу на «АМОР[Т]Е» Олександри Іванюк. Події книжки відбуваються у Донецьку, до та підчас Революції та вже у часи окупації. Головними героями є донецький вчитель історії, громадський активіст, доброволець батальйону «Дніпро-1» Юрій Матущак, який загинув у «Іловайському котлі» та італійка Франческа Леонарді, котра підтримувала чоловіка у боротьбі за власну країну.
Іван Малкович підготував для нас прекрасну книгу «Антологія української поезії ХХ століття: Від Тичини до Жадана». Праця на понад дві тисячі сторінок охоплює історію вітчизняної літератури у сотню років.
Павло Тичина виступає у цій антології певною точкою відліку в українській поезії. Адже після того, як світ побачив його поезію, писати так, як писали попередники Тичини стало просто неможливо. Він зробив крок у майбутнє і не зробити цей крок разом з ним – означало покинути хід історії української літератури.
Автор антології проведе читача стежками поезії ХХ століття, розповість про злети та падіння тогочасних авторів та про зміни, які відбувались в залежності від часу, зміни ідеології та усвідомлення мистецтва, та навіть в залежності від географії.
Марія Савчин. «Тисяча доріг». Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни, видавництва Смолоскип. Ця книжка посідає особливе місце, адже має історичне значення. Адже вітчизняна жіноча проза ХХ століття не така вже й яскрава. Проте, хіба не можна її замінити так і ненаписаними романами, тобто мемуарами?
«Тисяча доріг» це спогади, котрі написані наскільки добре, що могли б претендувати на звання цілісного художнього твору. Марія Савчинпробула у підпіллі з 1944 по 1953, була дружиною полковника УПА Василя Галаси, далі виїхала до США для того, аби повідомити націоналістам у еміграції про реальний стан підпільної боротьби тих часів.
«Амстердам—Київ. І трохи святого Миколая» Галини Рис – розповідає про життя святого Миколая, у часи, коли він ще не був святим. А пише про нього дівчина, котра живе у теперішньому часі. Одного дня вона путає свою валізу з валізою іншої людини і рукопис потрапляє до рук незнайомця. Що ж у ньому було і чим закінчиться історія? Варто прочитати, аби дізнатись.
Якщо ви вирішили на зиму засісти вдома із книгами та прожити ще декілька життів, описаних в хороших книгах, то можете сміливо користуватись цією добіркою новинок від українських письменників. І не затягуйте, адже у наступному році буде потрібен вільний час для нових книжок, якими нас неодмінно порадують вітчизняні видавництва. Це можуть бути і свіжі історії від відомих авторів, і нові імена, адже ми переконані, що творчий потенціал українців ще не вичерпаний і серед них ховається ще не один неопублікований, проте талановитий письменник.
Джерело: vsviti.com.ua
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини