Королі стін: хто, як і навіщо малює мурали у Львові

Львівські вуличні художники створюють уже шостий мурал у рамках фестивалю Lviv Walking та планують розробити екскурсійний маршрут для огляду вуличного мистецтва.

«Художники давно пройшли еволюцію від нелегального писання на стінах до можливості законно знаходити місця для творчості», – говорить художник Тарас Довгалюк. Одну з таких можливостей він створив сам: започаткував у Львові фестиваль муралів Lviv WallKing, націлений на переформатування міського простору й популяризацію вуличного мистецтва. В межах цієї ініціативи львівські художники вже створили п’ять муралів і зараз працюють над іще двома – на вулицях Чупринки й Жовківській. Tvoemisto.tv запитало творців проекту, що, на їхню думку, дає місту стінопис.

Спектр. вул. Чорноморська, 1. Автор – Андрій Савчишин (Stone).

Споглядання. вул. Весела, 4. Автор – Тарас Довгалюк (Arm).

Точка фокусування. вул. Сянська, 9. Автор – Віталій Грех (Dilk).

Твоє місто – твій дім. вул. Сянська, 4. Автор – Сергій Грех (Feros).

Дзиґа. вул. Гайдамацька, 4. Автор – Володимир Федусів (Keno).

Соціальні перегони. вул. Жовківська, 49а (в процесі створення). Автор – Сергій Радкевич.

Ретроспектива. вул. Чупринки, 25 (в процесі створення). Автор – Дмитро Ткаченко.


Тарас Довгалюк

«Ще десять років тому ґрафіті сприймали як псування міського майна. Тепер, якщо спитати людей, що таке мурали або ґрафіті, вони скажуть, що це круто розмальована стіна в них на районі», – говорить Тарас Довгалюк, який створює мурали під псевдонімом Arm. Для перших муралів у межах фестивалю Lviv WallKing він обрав Підзамче – район, у якому вже була розвинена культура вуличного мистецтва та визріла потреба перетворення міського простору.

За словами Тараса, за рахунок творчої самореалізації художників можна вирішити низку урбаністичних проблем міста та допомогти його мешканцям навчитись адекватно сприймати візуальну культуру, зокрема й вуличне мистецтво.

Вуличне мистецтво – це те, що з’являється на стінах не з волі мешканців: спитати кожного, чи хоче він щодня бачити мурал на своїй вулиці, і якщо хоче, то який, неможливо. Проте організатори Lviv WallKing – мистецьке об’єднання «Фарбований лис» та Інститут суспільних ініціатив – намагаються діяти максимально легально. На початку 2017 року вони виграли конкурс соціально-культурних проектів від Львівської міської ради «Зробимо Львів кращим» на 2017 рік і отримали 65 тисяч гривень на мурали.

Художники враховують особливості кожного будинку, з яким працюють. Від соціальних і політичних тем відмовляються принципово – акцентують на мистецькому переосмисленні. Кожен ескіз муралу погоджують із районною адміністрацією, управлінням охорони історичного середовища ЛМР та головним художником. За кілька тижнів до початку роботи вішають оголошення в під’їздах, аби перетворення будинку не стало неприємним сюрпризом для його мешканців. Позитивної реакції на мурали, за словами Тараса, більше, ніж негативної – «львів’яни не хворі на пофігізм, немає такого, щоб ходили й далі своїх ніг не бачили».

Нікіта Віска та Дмитро Ткаченко малюють мурал «Ретроспектива» на Чупринки, 25. Дмитро – автор ескізу – надихнувся історією будинку: раніше тут був кахельний завод Левинського, а коли будинок став житловим, тут мешкав колекціонер меблів.


Нікіта Віска

Вуличне мистецтво, за словами художників – важлива частина процесу джентрифікації, тобто повернення життя до занедбаних і занепалих районів міста. В іспанських та американських мегаполісах ціни на будинки з муралами відомих художників зростала в десятки разів. Утім, хлопці визнають: в Україні культура сприйняття вуличного мистецтва відстає від західноєвропейської та американської на півстоліття.


Дмитро Ткаченко

Біля хлопців зупиняється перехожий; цікавиться, що відбувається і хто малює мурал. Він вочевидь вражений – дістає з сумки пакунок соняшникового насіння й чипсів, пропонує художникам і знов захоплюється незакінченим стінописом.

Намалювати мурал недешево: в залежності від площі й поверхні стіни на фарбу йде від кількох до кількадесятьох тисяч гривень. Не кажучи вже про оплату праці художників, яка, в принципі, не повинна бути волонтерською. Фестивалю Lviv WallKing було нелегко знайти спонсорів – ті, що цікавились участю в проекті, розраховували на те, що мурал буде прямою рекламою їхнього бренду.

Меценатом муралу на Чупринки став львівський програміст Денис Мединський. Сам він не вміє малювати, але дуже любить стріт-арт. Каже, що хотів допомогти людям які роблять щось корисне.


Денис Мединський

Організатори вже знайшли гроші на наступний мурал – на вулиці Хмельницького. Мають і більш далекосяжні плани. Хоча Львів навряд чи перевершить за кількістю муралів інші міста України, команда Lviv WallKing сподівається прикрасити міське середовище та вплинути на його розвиток.

Одним із підсумків проекту має стати неформальний пішохідний туристичний маршрут для огляду муралів. Цим маршрутом водитимуть україномовні екскурсії, аби показати львів’янам та гостям міста цікавий та інший Львів. До того ж, планують випустити буклет і мобільний додаток, який проводитиме екскурсію за допомогою бота.

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини