У 1931 році українців було понад 80 мільйонів – більше, ніж росіян

У 1931 році в СРСР українців було 81 мільйон – це на кілька мільйонів більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів українців.

Про це пише Микола Марченко у своєму блозі на Gazeta.ua.

З його слів, українців цілеспрямовано винищував комуністично-більшовицький режим, і є цілком документальні підтвердження самої ідеологічної системи Радянського Союзу.

У 1931 році в Ленінграді було видано книгу “На вєлікой стройке”. У ній наводяться дані, що у 1931 році в СРСР проживали 81 мільйон українців та лише 77 мільйонів росіян. Але за 5 років кількість українців якимось фантастичним чином скоротилася на 55 мільйонів.

Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР є 26 мільйонів. Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років.

В іншому блозі Микола Марченко пише, у який спосіб Харків та інші міста Украни ставали «руськими городами».

У 30–50 роки у СРСР лише за читання “Кобзаря” чи просто за любов до української мови людей репресували. Комуністи розстріляли багатьох учителів, лікарів, письменників іншу інтелігенцію лише за те, що розмовляли, писали чи співали українською мовою. Тут же можна згадати тисячі розстріляних церковників української церкви.

У Харкові розстріляли 33 студентів за відмову складати іспити російською мовою

Дійшло до того, що у 1951 році за вироком закритого судового засідання розстріляли 33 студентів Харківського університету за … відмову складати іспити російською мовою, 800 – репресували. Ось у який спосіб Харків та інші міста України ставали „руськими городами”.

До речі, у містах України в 1926 році в українських школах українською мовою навчалося 97 % дітей, а на початку 90-их лише 21 відсоток дітей навчався українською.

Подібні методи нищення всього українського не застосовували навіть у царській Росії.

Продовжують це робити і сьогодні, але вже іншими шляхами: не через фізичне винищення, а через заборони.

До того ж останнім часом через ЗМІ наполегливо поширюють міф про лінгвістичну близькість української і російської мов, мовляв, природньо, що російська мова для українців є рідною. Дослідження спеціалістів Київського університету ще в далекі 60 роки (про незалежність України в ті роки й мови не було!!!) говорять про зовсім інші результати.

Українська мова відрізняється від польської на 30 відсотків; від болгарської – на 32 відсотків; від чеської – на 36 відсотків; від російської – на 38 відсотків. Тому якоюсь дивною однобокістю характеризується ця „близькість” – лише на користь Москви.

„Думається, причина засилля російської мови в Україні не в лексичній близькості, а в політиці, метою якої є вигублювання українського етносу, недопущення розквіту

України. Питання „бути чи не бути українській мові”, „національному інформаційному просторові” означає „бути чи не бути українській Україні”, – пише Микола Марченко.

Нагадаємо, 23 червня 1941 року жертвами НКВС стали від двох до чотирьох тисяч волинян. Загалом червень 1941 року запам’ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу. Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово – з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати

А декілька днів тому у львівській катівні знайшли ще одне масове поховання жертв НКВД, пересипане сміттям, – повідомляє Вголос.

Так, під час проведення розкопок у дворі колишньої катівні КҐБ та гестапо у Львові «Тюрма на Лонцького» виявили два місця масових поховань людей, яких просто засипали побутовим та будівельним сміттям. Дослідники припускають, що це жертви НКВД періоду з 1939 до 1941 року.

Як розповів директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, другий рік поспіль в подвір’ї тюрми ведуться археологічні розкопки. Торік вагомих знахідок не було, натомість під час другого тижня роботи у цьому році археологам вдалося виявити дві ями, одна з яких – з масовим захороненням людей.

«Це однозначно захоронення жертв радянських репресій періоду 40-50-их років. У цей момент виявлено два останки в одній ямі, продовжується дослідження другої ями, в якій є понад 10 останків. Є знайдено також багато супровідного матеріалу: горнята, пляшки, залишки одягу. Ми будемо встановлювати, наскільки це можливо, датування і загальну кількість загиблих людей», – розповів історик.

Відколи існує музей, це перше таке масштабне археологічне дослідження. За фактом виявлення останків відкрито кримінальне провадження Нацполіцією. «Будуть проводитися різноманітні експертизи і дослідження жертв репресій. Окрім цього будемо посилено працювати з архівом», – каже Руслан Забілий.

Також на одному з останків, очевидно в кишені, зберігався паперовий документ радянського зразка написаний кирилицею. Над ним зараз працюють в лабораторії. І дослідники сподіваються, що вдасться встановити ім’я загиблого і дату поховань. Загалом останки можливо було б ідентифікувати лише за аналізом ДНК. Попередньо встановлено, що однією із загиблих була жінка до 30 років.

Керівник меморіально-пошукового КП ЛОР «Доля», яке проводить розкопки Святослав Шеремета розповів, що торік вони обстежили невелику територію і результати були не досить вагомими. Знайшли лише декілька фрагментів кісток, але ця яма була залита вапном і так виглядало, що ці кістки просто були знищені енкаведистами.

«Цього року ми розбили територію на відповідні сектори і за допомогою екскаватора робили поздовжні траншеї. В одній траншеї ми знайшли два останки, в іншій траншеї було виявлено більше 10 останіків, але, як показує практика, в цій траншеї їх може бути набагато більше», – каже дослідник.

З його слів, це лише початковий етап дослідження. «Ми не можемо стверджувати до якого періоду відносяться загиблі, але можна однозначно стверджувати, що це після 39 року, після першого приходу радянської влади на територію Західної України. Вдалося знайти супровідний матеріал – ці знахідки відносяться до польського періоду до 1939 року, але зрозуміло, що й пізніше люди використовували ці речі. Це посуд, склянки, пляшки, банячки. Є й речі радянського періоду, є залишки взуття та одягу. Нам здається, що поховання це відноситься до періоду з 1939 до 1941 року, можливо, це був 41 рік. Ці дві ями говорять про певний почерк, нацисти мали свій почерк, вони здебільшого ховали останки жертв на цвинтарях. Ми неодноразово вже працювали на місцях захоронень жертв репресій НКВД.

Останки просто закидалися в ями, також завжди були залишки тваринних кісток, а поверх засипали побутовим сміттям, окрім того є багато будівельного сміття і величезний шар насипного ґрунту. Перше поховання ми знайшли на глибині 1,6-1,8 м, друге – понад 2, 5 м», – розповів Святослав Шеремета. Подальші дослідження допоможуть встановити історичну правду.

Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on TwitterPin on Pinterest0Email this to someone

Comments

comments