Під славним Львовом на трьох пагорбах біля селищ Голосок і Брюховичі давним-давно стояв замок на горі Городище. В ньому жила князівська родина – вже не молода подружня пара, що не мала спадкоємців.
Однієї ночі, бродячи по саду, старий господар зустрів малу фею. Та здивувалась сумному вигляду князя та запропонувала свою допомогу. Бо знав цей казковий народ про таємниці кожної травинки чи зілля.
В обмін на чудодійний настій для зачаття дитини, фея попросила для своєї дочки, що одружувалась із Звенигородським королем, місця, щоб весілля відгуляти.
Була умова, щоб ніхто не смів за чародійчиним весіллям підглядати.
Князь згодився на ці умови. Зібрав прислугу й челядь і наказав не ходити в ночі в сад чи заглядати до вікон.
Але так сталося, що донька садівника мала побачення якраз в цю ніч. Парубок був здалеку та приходив потай.
І ось вночі почула пара гарну музику, цікава дівчина не стрималась та заглянула до бенкетної зали у вікно. Покарання їй було – за життя – оніміти, а по смерті – вічно блукати замком!
Хлопець пробував розпитати кохану, що вона побачила страшного. Але не могла видушити ані слова. Закляття відібрало в неї мову. Дівчина після того жила недовго, змарніла, а потім стала привидом, відомим як Зелена панна.
Століттями тривало це прокляття, замок руйнувався, а згодом про нього нагадувала лише назва місцевості Городище. Місцеві вважали, що навіть каміння не можна брати з цього місця, бо смутна душа перейде з ними до нового дому. Кажуть, і досі серед лісу деколи чути стогін проклятого духу.
Джерело: we.org.ua
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини