Озирайся і не мовчи: 5 книжок, вартих уваги на Форумі видавців

У Львові стартував Форум видавців, і ми поспішаємо поділитися книжковими новинками, на які потрібно звернути уваги, пише Радіо Максимум.

Майбутні гучні бестселери і перевірена класика на цьогорічному Форумі видавців не губляться серед мовчазних камерних речей – історій про церкву або казок для дорослих – а вигідно доповнюють картину сучасного книговидання. Головне – не пропустити справжні перлини у цьому морі духовності, яке очікує нас на ярмарку.

“Не озирайся і мовчи”, Макс Кідрук
(Х. Клуб Сімейного Дозвілля, 2017)

У черговому трилері від майстра жанру історія переплелася з містикою, і чим далі в минуле – від 90-х до 60-х – тим страшніша аномалія сучасних подій. Тобто жах, переляк та інші складові детективно-пригодницького сюжету. Спочатку це може нагадати “Будинок дивних дітей”, але автор звузив проблему – портал в інший світ розташований у ліфті, а героїв – школярів та їхніх батьків – не так вже й багато. Деякі безслідно зникають, дехто нагадує про себе нічними візитами, але майже всі вимагають жертви.

Крім соціальної лінії – шкільне пекло, батьківський пресінг, підліткові фобії – у романі захоплює альтернативна історія. Герої, які живуть в сучасному світі, на околиці Рівного, раз у раз поринають у минуле, яке в їхньому переказі має зловісний відтінок присутності інфернальних сил. І не дивно, що повернутися звідти у наш світ прагне багато хто з потойбічного люду. І протистояти колишнім друзям, подругам і родичам, які потрапили в паралельну реальність, доводиться зовсім не “дивним”, а звичайним дітям.

“Маджонг”, Олексій Нікітін
(Х.: Фабула, 2017)

Ця книжка давно вже стала класикою жанру, і ось тепер видана українською, не втративши від того “гостросюжетної” свіжості. Бестселери взагалі не старіють, а лише стають більш затребуваними у справжніх любителів такого “ігрового” та авантюрного чтива. Тож, за сюжетом, прийшло це диво до нас з китайського далеку, і популярним, як побачимо, стало давно, вибудовуючи цього разу не лише оповідь, але навіть життя і долю героїв.

На чому, власне, й ґрунтується інтрига цього непересічного роману, у якому ще й місце Миколі Гоголю з його третім томом “Мертвих душ” знайшлося! “Як взагалі потрапила? Маджонг потрапив до них давно – років п’ятнадцять тому, – і вже ніхто не міг сказати напевно, звідкіля він узявся. Сонечка невиразно пригадувала, що обклеєну потертою зеленкуватою тканиною картонну коробку з ручкою і двома кістяними застібками вона купила на Сінному ринку, коли там ще можна було щось купити. Камені були брудними, тобто масними, і Сонечка запевняла всіх, що навіть випрала їх порошком “Лотос” у своїй старій посудомийній машині”.

“Денний звук”, Олександр Олійник
(Л.: Кальварія, 2017)

З цим дебютним романом його автор переміг на регіонального конкурсу літературної творчості “Кальміюс” у номінації “Проза для дорослих”, і це дуже важливо в контексті сьогоднішньої ситуації в донецькому регіоні. Утім, йдеться наразі навіть не про занедбану там мову, а про те, як працює механізм пам’яті. А також малозрозумілий для більшості вислів про те, що без минулого немає майбуття. Так, наприклад, одній з історії, які розходяться в романі повноформатними сюжетними лініями, майор армії ВПС США, який брав участь у бомбардуванні Хіросіми, мучиться через скоєне.

Тисячі загиблих на його совісті, а в думках – те, як бездумно він “виконав наказ”, підбурений, до того ж, офіційною пропагандою того часу. “Небо над Японією, – міркував він. – Воно таке саме, як і вдома. Ті самі відсотки азоту і кисню. Ось тільки двоокис вуглецю робить його чужим. Це видихи ворога. У цих видихах є слова, думки, у них є ненависть до Америки”. Паралельні сюжети про японську жінку, яка тужить за юністю, читаючи щоденник свого кохання, і ще одну японську, але юну дівчину, лише трагічно відтінюють проблему пам’яті, так небуденно актуалізовану на сторінках цього роману.

Звичайні незвичайні священики
(Брустури: Дискурсус, 2017)

У цій несподіваній для нашого матеріалізованого сьогодення збірці її автори згадують про духовне, близьке, затаєне. Отже, йдеться про панотців, духівників, служителів церкви, про яких написали Петро Мідянка, Дзвінка Матіяш, Назарій Заноз, Христя Венгринюк, Іван Ципердюк, Люба-Параскевія Стринадюк та інші. Розповівши про тих, кого знають особисто, й у такий спосіб не лише розкрили “живу” сторінку в існуванні цієї спільноти людей, які служать службу Божу, читають проповіді, причащають і сповідують. Насправді праця їхня набагато ширша, активніша, більш продуктивна і натхненна.

Скандалу, до якого ми звикли у мирських питаннях щодо церкви, серед героїв цієї книжки не має місця. Натомість несподівано широкий спектр культурний, історичних та життєвих питань, про які вони мовлять у своїх проповідях, насправді вражає і подекуди зміню думку про справжнє покликання священика.

“До культурного геноциду отець зачисляє, поруч із знищенням ікон, і знищення, паплюження або замовчування історії України, – дізнаємося про одного з таких. – Тож, недарма недільні Богослуження завершуються “історичним календарем” – своєрідним коротким екскурсом в історію дат тижня (до наступної неділі), пов’язаних з визначними діячами науки, мистецтва, Церкви – українцями, про яких мають, як вважає отець, знати його вірні, утверджуючись у переконанні про силу духа і талановитість своєї нації”.

“Кролик Петрик та інші історії”, Беатрікс Поттер
(Л.: Астролябія, 2017)

Цілих двадцять три книжечки, зібрані в цьому ошатному виданні – справжній подарунок не лише маленьким, але й дорослим читачам. Адже повне зібрання казок видатної англійської письменниці та малярки, розкішно перекладене Оленою О’Лір, вперше приходить в нашу культуру, і обов’язково задасть, як-то кажуть, високу планку в цьому жанрі. Справді, не так давно до нас прийшли автентичні видання про Вінні Пуха і Алісу в Задзеркаллі з оригінальними малюнками того часу, і тепер чергова англійська дитяча класика стане набутком для вітчизняного книжкового ринку.

Варто зауважити, що ці оповідки – про кролика Петрика, білченя Горішка, жабеня Яреми Рибалки, качки Джемки – тривають, за сюжетом, доволі довгий час: персонажі дорослішають, заводять родини, переходять із казки в казку, з пригоди в пригоду, з мандрів у чергову подорож. Упродовж якої, до речі, трапляється всяке, тож, слід бути обережним, оскільки від “дитячих” нещасть не застраховані навіть “дорослі” герої. “– Сьогодні, мої любі, – сказала пані Кроликова якось уранці, – ви можете погуляти полем чи стежкою, але не ходіть на город пана Григора: з вашим Татом там сталося лихо – пані Григориха зробила з нього начинку для пирога”.

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини