Кажуть, щоб почути як промовляє історія, треба щонайменше слухати. Зробити це вкрай важко коли навколо топчуться юрби туристів. Сьогодні ми поговоримо про такі туристичні атракції міста над Полтвою, відвідуючи які ви зможете відчути дух Львова, прислухатись до шепоту віків.
Рідко яка птаха, перефразовуючи Гоголя, долетить до середини Львова. А тим більше до Сихова. А там між іншим також є на що подивитися. Між багатоповерхівками радянської будови збереглася дерев’яна церква, яка датується ще 1654 роком. Від неї ми й розпочнемо свою подорож. Ви готові?
Отже, Церква Пресвятої Трійці, яка розташована вона на вулиці Садибній, 1-А, є залишком старовинного села Сихів, що розкидалось на пагорбах за міськими мурами Львова.
Наступним пунктом нашого туристичного маршруту виступає Осолінеум, він же Національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника. Ця будівля будувалася як осередок польської культури, її фронтон досі зображений на значку народового закладу імені Осолінських у Вроцлаві (Дивіться статтю «Частинки Львова, або що пов’язує наше місто із Вроцлавом та Ченстоховою»). А ще цей будинок тісно пов’язаний із долею перших будителів української нації ‒ «Руської трійці»: М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича.
Їх дороги згодом зовсім розійдуться під впливом політичних орієнтацій. Я. Головацький симпатизуватиме москвофілам, а Іван Вагилевич примкне до польського табору. Лише Маркіян Шашкевич до кінця свого короткого життя лишатиметься вірним прихильником культурного та політичного самовизначення української нації, яка саме народжувалася. Нащадки не забули його молодого, покладеного на вівтар нації життя. Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу та музей «Русалки Дністрової» власне і є об’єктами з нашого переліку, які ми пропонуємо Вам оглянути.
Будівля Львівського університету, ось ще одна будівля, яку туристи, часто незаслужено оминають. Цей будинок до 1918 року виконував функцію місця де засідав Галицький крайовий сейм Австро-Угорщини. Лише 1921 року позбавлена політичних функцій будівля стала головним корпусом Львівського університету імені Яна Казимира. Свою теперішню назву університет отримав у 1940 році і з того часу Іван Якович Франко незмінно залишається патроном цього вузу.
Якщо уже мова зайшла про університет, то буде гріхом упустити із цього списку будівлю з якої цей навчальний заклад власне і розпочався. Хіміко-біологічний факультет і сьогодні базується у цьому старому корпусі Львівського університету, стіни якого пам’ятають боротьбу українців за право здобувати вищу освіту рідною мовою. У 1910 році в стінах цього будинку в сутичці з польськими студентами загинув українець Адам Коцко, про що свідчить меморіальна дошка при вході.
Ці місця бережуть атмосферу Львова – старого міста із юним серцем. Тут чути його дихання, тут можна б’ється розмірений пульс його життя…
Джерело: Фотографії старого Львова
Сергій Гуменний
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини