Львівські кафе, кав’ярні та кнайпи – це елемент культури міста. Вони заслуговують на те, щоб поміж вивченням історичних та культурних пам’яток Львова, знайомитися з закладами також.
Те, що я так добре знаю заклади Львова, заслуга моєї специфіки роботи. Якщо ви думаєте, що подорожувати і працювати на виїзді, це легко, просто і захоплююче, то будете праві. Але тут є ще свої нюанси: іноді потрібно чекати 3-4 години до початку зйомки або 5-6 годин до відправлення потяга. Львівські кнайпи з вайфаєм у цьому мені допомагають.
Як не дивно, я почну з МакДональдса.
У Львові кілька закладів цього бренду, звісно найпопулярнішими є ті, що у центрі міста. Мій улюблений знаходиться на проспекті Шевченка.
Цей заклад має свої переваги – він відчинений тоді, коли інші львівські кнайпи зранку ще зачинені. Зачекати кілька годин, випити кави, посидіти в інтернеті – будь ласка.
Одного разу я зранку прокинулася за 5 хвилин до зупинки потяга, і, звісно, туалет уже зачинили. Прийшлося чистити зуби в жіночій кімнаті в МакДональдсі. Нічого не поробиш, дорога вона така.
А ще тут найкраща кава, як на мене.
І люди з гумором тут теж є.
Випиваючи свою середню порцію латте без цукру у Макдональсі, другу порцію кави зранку по графіку я можу випити тут:
Культова кнайпа “Вірменка”. Ця вже легендарна, старенька кав’ярня, заснована ще у 1979 році, була свого часу місцем посиденьок львівської богеми та прогресивної молоді. Кнайпа без пафосу, з совдепівським персоналом, але тут є своя атмосфера.
Я завжди замовляю тут каву по-східному з однією ложкою цукру – це не звикле еспресо, вона має специфічний кавовий осад.
Взагалі мої улюблені заклади знаходяться на Вірменській вулиці, і наступний “Фацет”.
Я знайшла це кафе минулого року зимовим холодним вечором.
У “Фацеті” варять смачнющий глінтвейн, взимку цей напій просто незамінний. А ще тут смачний трав’яний чай.
А от кухня тут не дуже, але це не проблема, – є купа інших кафе, де можна смачно поїсти. Приїхати до Львова і відвідати один тільки заклад, коли до ваших послуг відчинено стільки дверей, то не розумно. Зате у “Фацеті” чудова затишна атмосфера.
А ще мені подобається, що у інтер’єрі збережено частину старої кладки та ідеально вписаний старий кахель. Такі дрібниці важливі у дизайні.
Місце, де я любила поїсти, – “Гасова лямпа”. Ця кнайпа є першою в Україні музеєм-ресторацією, адже тут зібрана велика колекція гасових лямп, які були винайдені у Львові у 1853 році.
Моя любов до цього закладу закінчилася тоді, коли минулого літа я піднімалася по сходинках, а зверху спускався офіціант з тацею і з пивом. Результат цієї зустрічі був дуже сумним, ви здогадуєтеся. Прийшлося купувати новий одяг, оскільки цей хоча і висохнув у спеку, але мав такий аромат, фуу, і до лампочки мені були вибачення офіціанта.
Зараз я іноді заходжу сюди фотографувати, коли на вулиці холодно, зйомка безкоштовна. Мені дуже подобається контраст цих кольорів, ось минулого тижня ми зробили кілька кадрів, а наречені випили глінтвейну, щоб зігрітися. два в одному)
Ну що ж, “Гасова Лямпа” однозначно заслуговує на вашу увагу. Тільки не забудьте натиснути червону кнопку, коли підійматиметеся по сходах.
.
Місце, де можна поїсти, це “Перша львівська грильова ресторація м’яса та справедливості”. Цей заклад є досить популярним.
Щоб попасти у середину, іноді потрібно вистояти у черзі на вулиці. Коли на вулиці дощ, це не дуже приємно, звісно.
В середині дуже тепло і дуже гамірно. Складається враження, що адміністрація закладу мала за мету наставити чим побільше столиків і стільців, аби вмістити найбільше народу. Коли ви сидите, вас постійно хтось буде штовхати у спину.
Ще один нюанс цього закладу – гриль. Із-за того, що він розташований всередині, димом пахне всюди. Навіть ваш одяг після відвідування ресторації буде пахнути так, ніби ви повернулися з лісу, де смажили шашлик.
До речі, про шашлик. Звичайнісінький шашлик, нічого особливого. Все-таки реклама і піар має велике значення, як на мене, заклад занадто розпіарений.
У Львові відкривається безліч нових закладів, і це чудово. Нещодавно по вул. Друкарській відкрилася нова ресторація “Тante sophie”, що у перекладі з французької “Тітонька Софія”.
Ще задовго до свого відкриття ці сині двері цікавили туристів і львів’ян, а фотографів особливо. Було ясно, що буде щось нове в житті Львова. “А ларчик просто відкривався”, – нове кафе, звісно ж.
На жаль, нічого не можу сказати про меню, адже заскочила просто випити кави і подивитися інтер’єр. До речі, атмосфера мені нагадала одеський ресторан “Дача”. Ностальгія.
Лишається колись ще зайти і замовити слимаків під соусом. Може, й буде не смачно, зате буде про що розповідати.
І останній заклад в огляді на сьогодні – це “Шампанерія Х & Х”, що на Лесі Українки. Як на мене, це чисто “дівчачий” заклад для посиденьок з подругою.
Тут подають різноманітні хот-доги, хачапурі (саме тому назва містить дві букви «Х») та великий асортимент шампанського та ігристих вин. Я пробувала хот-дог (такий собі), а от рожеве шампанське і бастурма були смачними.
В любому випадку, якщо у вас зустріч з подругою, то варто заскочити до Шампанерії, вам сподобається.
На останок я вагалася, чи ставити у пост відгук про “Форум Львів” але оскільки стаття більш присвячена місцям Львова, де можна вбити час, то “Форум Львів” саме те місце, де можна пропасти надовго.
Насамперед, зручне розташування, – центр міста, тепер уже не потрібно їхати 40 хвилин до King Cross Leopolis, щоб купити собі шарфика. Безліч бутіків відомих брендів, заклади швидкого харчування та кінотеатри, – усе до послуг відвідувачів.
Але мене вразило не це. “Форум Львів”, як на мене, то рай для фотографа – безліч фактур, композиційних та кольорових рішень (оо, це взагалі шик).
.
А якщо пощастить, навіть можна зловити цікавий сюжет.
Тепер я точно знаю, коли мені прийдеться вбити кілька годин до відправлення потяга, я обов’язково проведу їх у “Форум Львів”, ведучи полювання за новими кадрами. До речі, один знімок я поставила у свій мікроблог в інсті, і мені відписала у коментах пара, що це вони на фото! це було круто)
Хоча ні, стільки ще закладів я не описала. “Львівська копальня кави”, “Мазох-кафе”, “Криївка”, “Масонська ложа”, “Правда”, “Дім легенд”, “Під золотою розою”, “Дзига”, “Атлас”…
Ох, цей Львів!
Автор: Cler Raychuk
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини