90 років від дня народження Бориса Возницького, мистецтвознавця Бориса Григоровича Возницького — мистецтвознавця, ученого, дослідника.
Борис Григорович Возницький народився 16 квітня 1926 року, у с. Ульбарів Волинського воєводства – тепер Дубенський район Рівненської області.Своєю музейною збиральницькою діяльністю прославив не тільки Львівську картинну галерею, директором якої працював з 1962 року, а й Україну (галерея нині налічує понад 58 тис. експонатів).
Він зібрав унікальну колекцію деревяної скульптури, що набула розголосу серед шанувальників і знавців образотворчого мистецтва.
Мистецько-дослідницька і організаторська діяльність Б. Возницького увінчалася низкою безцінних для вітчизняної історіографії здобутків, за його безпосередньою участю врятовано, повернуто з небуття, збережено понад 20 тис. творів – ікон, портретів, картин, скульптур, перлин прикладного мистецтва тощо. Завдяки його зусиллям відновлено з руїн і створено музеї на правах відділів Львівської картинної галереї: Музей українського мистецтва ХІV–XVIII ст. в Олеському замку (1975); Музей книги (першодрукаря І. Федорова, 1976); Музей-садибу поета Маркіяна Шашкевича (1986); Музей «Русалки Дністрової» (1996); Музей оборонної архітектури України ХIV ст. (Пятничанська вежа, 1995). Автор путівників «Олеський замок» (1977), «Каплиця боїмів» (1979), статей про творчість М. Полейовського, С. Дзенгаловича, про львівську барокову скульптуру XVIII ст., українську ікону XIV–XVII ст. та ін.
Йому належить першовідкриття творчості Йова Кондзелевича, авторство атрибуції однієї з найдавніших ікон «Львівської Богоматері» XIV ст. тощо. Він вів роботи в Золочівському замку в Підгірцях, де мають бути розміщені зібрані ним численні експонати (уже відновлено Східний павільйон).
Широта світогляду Б. Возницького, вивчення й висвітлення маловідомих сторінок історії мистецтва і культури не тільки українського, а й західноєвропейського та східного ареалів здобули визнання і повагу серед багатьох учених Франції, Польщі, Німеччини, інших держав світу. Виставкова, будівельна діяльність, роботи з атрибуції та дослідження архітектурних споруд, археологічні розкопки – все це тільки окремі сторінки активної творчої пульсації «феномену Возницького».
Титули Бориса Возницького важко перерахувати: український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa… Він зі співробітниками зберіг та врятував 36 000 мистецьких творів, Галерею мистецтв та понад двадцять її філій наповнив рідкісними шедеврами українського і світового мистецтва.
Чи не найвідомішим досягненням Возницького є збереження скульптур всесвітньо відомого Іоана Пінзеля. Мрія Бориса Возницького показати їх у Парижі втілилась лише після його смерті. З листопада 2012 року до лютого 2013 року їх виставляли в Луврі.
Борис Возницький рятував і замки на Львівщині: як зверненнями до влади і політиків, так і самотужки – при потребі брав до рук лопату. Саме він зберіг всесвітньо відомі полотна «Битва під Хотином» і «Битва під Парканами» італійського художника Мартіно Альтомонте.
Джерело: різні джерела.
Додавайте “Про Львів” у ваші джерела Google Новини